Отмарштейн Юрій Оттович

Юрій Отмарштейн
Полковник (14.9.1917)  Полковник
Загальна інформація
Народження	10 квітня 1890(1890-04-10) Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	2 травня 1922(1922-05-02) (32 роки) Щипйорно, Польська республіка
Alma Mater	Академія Генерального штабу
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Українсько-радянська війна Другий зимовий похід
Командування
Начальник штабу Армії УНР у Другому Зимовому поході
Нагороди та відзнаки
Отмарштейн Юрій Оттович у Вікісховищі

Ю́рій О́ттович Отмарште́йн (Отмарштайн, (10 квітня 1890, Тирасполь, нині Молдова — 2 травня 1922, Щипйорно) — український військовий діяч часів УНР, полковник Армії УНР, начальник штабу Осадного корпусу СС, начальник генерального штабу Повстанської армії УНР Другого зимового походу, шеф штабу Начальної команди УВО.

Народився у Тирасполі Херсонської губернії (нині у складі невизнаної Придністровської республіки, офіційно — у складі Молдови). Батько був шведом, а мати грекинею.

У 1916 році закінчив Миколаївську військову академію Генштабу в Петербурзі. У роки Першої світової війни (1914—1918) служив у російській армії.

Військовий аташе Української Народної Республіки в Румунії.

У період Гетьманату командував Сердюцьким кінним Лубенським полком. 20 листопада 1918 під час антигетьманського повстання перейшов на сторону Директорії УНР. У грудні 1918 очолював штаб Осадного Корпусу Січових Стрільців під час боїв за Київ.

На початку 1919 — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців, з липня 1919 — начальник штабу Другої дивізії Січових Стрільців.

У листопаді 1921 — начальник штабу Повстанської армії УНР у Другому зимовому поході^[1].

Військові звання — полковник російської армії, полковник Генерального штабу Армії УНР.

Член Української військової організації (з 1920). Координував діяльність УВО на території УСРР.

Помер 2 травня 1922 за нез'ясованих обставин під час відвідання польського табору для українських військовополонених у Щипйорні (Польща). На думку деяких дослідників, загинув від кулі агента Дефензиви. Інші припускають, що Отмарштейна могли вбити агенти ЧК, що діяли в оточені Симона Петлюри. Детальніше про це розповідається у книзі Романа Сушка «Хто вбив полковника Отмарштайна»^[2].

У журналі «Літопис Червоної Калини» (Ч. 10 від жовтня 1937) є світлина могили Юрка Оттмарштайна на цвинтарі Каліша.^[3]

У листопаді 2018 року в Боярці на будівлі залізничного вокзалу відкрили меморіальну дошку на честь полковника Армії УНР Юрія Отмарштейна (1890—1922).^[4][5]

• Горліс-Горський Ю. Біографічні довідки про учасників Визвольної війни 1917—1920-х років, про яких йдеться в романі «Холодний Яр» [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.].
• Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
• Науменко К. Є. Отмарштейн Юрій Васильович [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 701. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.

• Отмарштайн Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1259. — 1000 екз.
• Командири — від Л до Р [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Українське військо у XX—XXI сторіччі.

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.