Охримівці

Ця стаття застаріла. Будь ласка, допоможіть Вікіпедії, додавши до неї інформацію з енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл». (липень 2017)

село Охримівці
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Байковецька сільська громада
Основні дані
Засноване	1478
Населення	176 (2023)
Територія	1.702 км²
Густота населення	141.01 осіб/км²
Поштовий індекс	47370
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°35′23″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.58972° пн. ш. 25.75250° сх. д. / 49.58972; 25.75250Координати: 49°35′23″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.58972° пн. ш. 25.75250° сх. д. / 49.58972; 25.75250
Водойми	Гнізна
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Шляхтинці
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43
Карта
Охримівці
Охримівці
Мапа
Охримівці у Вікісховищі

Охри́мівці — село в Україні, у Байковецькій сільській гродаді Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. До 2020 року - адміністративний центр Охримівської сільської ради.

Населення — 176 осіб (2023).

У 1989 р. назву села Охрімівці було змінено на одну літеру.

Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Велике болото.

Затверджена рішення сесії сільської ради №8/28/3 «Про внесення змін в рішення Байковецької сільської ради від 26.02.2021р. № 8/6/11."^[1]

Щит розділений двома горизонтальними білими смугами з низками червоних ромбиків. У середній частині розміщено основні елементи герба Корибут: на червоному полі золотий півмісяць рогами додолу з золотою 6-променевою зіркою під ним; на півмісяць спирається золотий хрест з перехрещеними боковими та верхнім кінцями. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи «ОХРИМІВЦІ» і«1463» (перша письмова згадка про село).

Прапор села Охримівці – квадратне полотнище, на якому розміщені всі елементи герба, але без картуша і корони. На Прапорі повторюються кольори Герба.

За основу Герба та Прапора взято основні елементи та кольори гербу Корибут. До герба Корибут належали князі Збаразькі – перші відомі власники села, котрі володіли ним майже 2,5 ст. Червоні ромбики на білому тлі відповідно до традицій української вишивки символізують плідність, родючість. Саме так з давньоєврейської перекладається ім’я Охрим».

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка припадає на 9 липня 1463 року. В цей день у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.

Зокрема, Василю Васильовичу – містечко Збараж і села Опрілівці, Лозова, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші.

Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).

На 01.01.1939 в селі проживало 930 мешканців, з них 670 українців-грекокатоликів, 245 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв^[2].

1946 внаслідок пожежі згоріло більше половини будівель.

Розподіл населення за рідною мовою за даними ^[3]:

• Церква перенесення мощей Святого Миколая (1903, кам'яна),
• Костел,
• «Фігури» св. Янни (1861), Ганни і на честь скасування панщини.

Насипана символічна могила УСС (1991).

Скульптура святого Яна Непомука

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташована в північно-східній околиці.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1862 р.).

Розміри: скульптура — 1,4 м, постамент — 1,5х1,2х1,2 м, площа — 0,0004 га.^[4][5]

Культура

Є клуб, біблоітека, ФАП, торговельний заклад. У зв’язку з дуже малою кількістю дітей шкільного віку початкова школа припинила свою діяльність.

В Охримівцях перебував Іван Франко.

• Демків Михайло — селянин, громадський діяч, посол до Галицького сейму й австрійського Райхсрату.
• Василь Ростоцький, п'ятиразовий чемпіон України з ралі.
• Любомир Дармограй, доктор наук, професор Львівського національного університету ветеринарної медицини імені Степана Гжицького.

• Уніят В. Охримівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 292—293. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Карпович В., Ковальков Ю. Охримівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 702. — ISBN 966-528-199-2.
• Ochrymowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 368. (пол.)
• Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. - T.1.- 1366-1506. - S.53

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.