Паланка
Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі (1734–1775 роки), у центрі якої була власне паланка — слобода з невеликим укріпленням і козацькою залогою.
Етимологічний словник української мови надає таке пояснення, що слово паланка запозичене з італійської мови (італ. palanca («військове укріплення у вигляді частоколу; стовп, велика жердина»), походить від лат. phalanx «фаланга (загін війська в зімкнутому строю)», а це — від грец. φάλαγξ «фаланга; бойовий порядок важкоозброєної піхоти; військовий табір», до якого зводиться укр. фаланга[1].
Натомість у навчальному посібнику «Топоніміка» 2016 року, надано таке пояснення, що слово паланка запозичене з грецької мови та означає «стовбур дерева», «колода», «жердина»[2].
Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.
Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.
Існувало з 1634 року п'ять основних пунктів (митниць) на кордонах Запорізької Січі. В зв'язку з цими п'ятьма пунктами внутрішній адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя поділявся на 5 паланок. Кожна територіальна одиниця мала укріплений форт-паланку, де мешкав полковник з полковницькою старшиною.
Кожна паланка мала полковника (паланкового), осавула, писаря, 3 пани і 3 підпанки. Кожний полковник мав ознаку влади — пірнач, який носив завжди за поясом, корогву малу (значок), яку носив в час урочистостей перед ним хоружий, і також печатку.
З самого початку було 5 паланок:
- У Переволочній, від кордону з Гетьманщиною.
- У Бахмуті, а пізніше з 1730 в фортеці Козлові, на кордоні з слобідськими полками (Слобідською Україною)
- У Домасі на річці Кальміус, від сторони Донських козаків
- При Микитином перевозі (Перевозці), тобто на р. Бог навпроти Очакова на кордоні з Кримом (Туреччиною)
- У Гарді, від сторони Речі Посполитої
- З 1675 в Перегнойцях
- Барвінківська паланка
- Кальміуська паланка
- Орільська паланка
- Прогноївська паланка
- Протовчанська паланка
- Самарська паланка
- Яланецька паланка
- Бугогардівська паланка
- Інгульська паланка
- Кодацька паланка
- Перевізька паланка
Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734–1775 роках.
У 1734–1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра — Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська — були придатні для заселення сімейними козаками.
З 1766 року, через стрімкий зріст населення додані ще 6 паланок:
- з Самарської паланки на лівому березі виділено ще три — Протовчанська, Орільська та Личківська[3]:
- Прогноївська, — початок якої було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, що приходили туди по сіль або для рибальства на лиман»;
- Барвенківська паланка[3];
- Комисарівська паланка[3] з центром у Комисарівці.
Центром територіальної одиниці була паланка-фортеця. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки — писар, отамани слобід тощо.
Некозацьке населення, яке мешкало на теренах паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.
Наприкінці свого існування Запорізька Січ мала 8 таких паланок:
- Кодацька паланка (межі були від Микитиного перевозу до Крилова і завширшки до річки Тясмин і Віси)
- Самарська паланка (лежала по обидві сторони річки Самара, була найбагатшою частиною Запоріжжя і мала найкращі зимівники старшини й козаків)
- Орельська паланка (за Протовчанською паланкою, межі були від річки Орел до річки Самара)
- Протовчанська паланка (від Дніпра, межі її були від річки Орел до річки Самара)
- Інгульська паланка (від ставки Інгул у міжріччі Інгула та Кам'янки, нині в межах с. Інгуло-Кам'янки), а згодом Перевізька паланка (наз. від Перевозу на р. Інгулець)
- Прогноївська паланка (названа так від урочища, що розташоване на Кінбурському півострові), паланка слідкувала за Очаківською та Кримською ордою, крім того охороняла чумаків, що йшли сюди по сіль і мала свої переправи через р. Буг та р. Дніпро.
- Кальміуська паланка (обороняла тих, що ходили по сіль до Бердянського острова та ловлю риби до Азовського моря; слідкувала за пересуванням Ногайської та Кубанської орди та доносила кошовому), мала кордон з Донськими козаками.
- Бугогардівська паланка (лежала в урочищі Запорізький Гард, неподалік від села Богданівка (на початку Січі місце було заселене козаками і було найважливішим пунктом на кордоні з Річчю Посполитою (займала межі від р. Інгулець і гирла р. Мертві води вверх до Гарду і від Гарду в керунку р. Сині води до прикордонного міста Торговиця. Гард був розташований на кордоні, туди запорожців відправляли на літо ловити рибу та стерегти кордони, на зиму вони поверталися до найближчих зимівників у Великий і Малий Інгул (Інгулець)
- ↑ Паланка // Етимологічний словник української мови: у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — С. 260. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Лабінська Г. Топоніміка: навчальний посібник. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. — C. 22—23.
- ↑ а б в Макидонов, А. В. (2011). Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века (PDF). Запоріжжя: Просвіта. с. с. 4. ISBN 978-966-653-285-8.
{{cite book}}
:|page=
має зайвий текст (довідка); Вказано більш, ніж один|pages=
та|page=
(довідка)
- В. В. Панашенко. Паланка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 30. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- Паланка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Паланка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1274. — 1000 екз.
- Карта Річчі Занноні 1772
- Карта Річчі Занноні 1772[недоступне посилання з липня 2019]
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. |