Палермо (футбольний клуб)

Палермо

Повна назва	Palermo Società Sportiva Dilettantistica a.r.l.
Прізвисько	Rosanero (рожево-чорні) Aquile (орли)
Засновано	1900 (Anglo Palermitan Athletic and Football Club) 1920 (US Palermo) 1941 (US Palermo-Juventina) 1987 (US Città di Palermo) 2019 (SSD Palermo)
Населений пункт	Палермо,  Італія
Стадіон	Стадіо Ренцо Барбера
Вміщує	36 365[1]
Президент	Даріо Міррі
Головний тренер	Сільвіо Бальдіні
Ліга	Серія B
2023/24	6-е місце
Вебсайт	ssdpalermo.it
Домашня Виїзна Запасна

«Пале́рмо» (італ. S.S.D. Palermo) — італійський футбольний клуб з однойменного міста на Сицилії, заснований у 1900 році. Є одним з головних футбольних клубів з Південної Італії, першим клубом, заснованим на Сицилії та взагалі на півдні країни, а також 7-й найстаріший діючий клуб Італії.

Найвище досягнення команди — 5-е місце в сезонах 2005/06, 2006/07 і 2009/10, а також участь у фіналах Кубка Італії в 1974, 1979 і 2011 роках. Крім цього клуб 5 разів ставав чемпіоном (Серії B, другого за рівнем дивізіону країни у сезонах 1931/32, 1947/48, 1967/68, 2003/04 та 2013/14. Що стосується виступів у континентальних змаганнях, клуб має п'ять виступів у Кубку УЄФА / Лізі Європи; у 2007 році він займав 51 місце в рейтингу УЄФА, найвище у своїй історії^[2].

2019 року через фінансові проблеми клуб US Città di Palermo був визнаний банкрутом і припинив своє існування^[3], і у сезоні 2019/20 років відновлене «Палермо» (S.S.D. Palermo) вперше в своїй історії стало виступати в аматорській Серії D, четвертому за рівнем дивізіоні чемпіонату Італії.

• Anglo Panormitan AFC (1990–1907)
• Palermo FBC (1907–1915)
• US Palermo (1920–1924)
• Palermo FC (1924–1935)
• AC Palermo (1935–1940)
• US Palermo-Juventina (1941–1943)
• US Palermo (1944–1968)
• SSC Palermo (1968–1986)
• US Palermo (1987–2019)
• SSD Palermo (2019–)

Існують деякі дебати щодо точної дати заснування клубу, деякі кажуть, що футбольний клуб був заснований вже в 1898 році, посилаючись на документи, адресовані Джозефу Вітакеру, імовірно, першому президентові клубу. Джозеф Вітакер був англійським консулом в місті Палермо, і в листах до нього говориться, що в тому році був заснований клуб Palermitan. Однак переважна більшість вважає, що дата заснування — 1 листопада 1900 року. І, відповідно, перша назва — Anglo Panormitan Athletic and Football Club. Заява на те, щоб заснувати клуб, було подано Ігнаціо Майо Пагано, молодим колегою Вітакера по Palermitan. У керівництві клубу спочатку були заявлені три англійця і дев'ять уродженців Палермо, в тому числі Джозеф Вітакер як почесний голова і Едвард Де Гарстон як перший президент. Першими ж кольорами стали червоний і синій. Перший футбольний матч, який відомий громадськості, клуб провів 30 грудня 1900 року, і закінчився розгромною поразкою від невідомої англійської любительської команди з рахунком 5:0.

Перший офіційний матч був зіграний 18 квітня 1901 року проти «Мессіни» і завершився перемогою «Палермо» 3:2.

У 1907 році клуб отримав нову назву Palermo Foot-ball Club, і кольорами команди стали традиційні рожевий і чорний.

На початку XX століття (до утворення єдиної італійської футбольної ліги) клуб брав участь у різних регіональних змаганнях і тричі (у 1910, 1912, 1913, 1914 та 1915 роках) вигравав Кубок виклику Ліптона. У 1927 році «Палермо» був розформований з фінансових причин, але всього через рік було відроджено і заявлено в Серію C, а вже в сезоні 1932-33 дебютував у Серії А.

З дебютного сезону в еліті італійського футболу «Палермо» знайшов новий будинок — Стадіон Літторіо в місцевості під назвою Favorita, сьогодні відомий як «Стадіо Ренцо Барбера».

«Палермо» грав у Серії А до 1936 року, після чого опустився класом нижче, в результаті чого зустрівся в Серії В з «Катаньєю». Тоді й пройшло перше сицилійське дербі.

У тому ж році «Палермо» через фашистський режим був змушений змінити клубні кольори на червоний і жовтий. А потім знову виникли фінансові ускладнення і клуб вигнали у 1940 році з футбольної федерації Італії. Проте незабаром в результаті злиття з Unione Sportiva Juventina Palermo утворюється клуб Unione Sportiva Palermo-Juventina, який кваліфікується в 1941 році в Серію С, а в 1942 році — в Серію В.

Після Другої світової війни команда повернулася в Серію А, вигравши в сезоні 1947/48 Серію B.

Незважаючи на освіження команди новими гравцями, такими як чехословацька легенда Честмир Вицпалек, підписана у «Ювентуса», а також Конті, Ді Белла, Павесі, «Палермо» покинуло Серію А в 1954 році. Але корінні зміни в управлінні швидко (1956 року) повернули «Палермо» в еліту. У той час клуб став украй нестабільним, часто міняючи прописку між Серіями А і В. У цей період у клубі з'явилося декілька зірок, включаючи аргентинського нападника Сантьяго Вернасса (забив 51 м'яч в 115 іграх за «росанеро»), воротарів Роберто Андзоліна і Карло Маттреля, а також Джузеппе Фуріно і Франко Каузіо.

Найкраще «Палермо» провів сезон 1961/62, закінчивши Серію А на 8 місці, проте в 1963 році команда вилетіла до Серії В, де і грала п'ять сезонів поспіль.

У 1970 році Ренцо Брабера прийняв клуб, ставши головою правління.

Після 1973 року «Палермо» протягом довгого часу грав виключно в Серії В. Попри це, в цей період клуб досяг двох фіналів національного кубка, і обидва програли прикро — в 1979 році «Болоньї» в серії пенальті, а в 1980 — «Ювентусу» в додатковий час.

У 1980 році Барбера покинув клуб, після чого через чотири роки «Палермо» вилетів до Серії С1.

Сезон 1985/86 ж став останнім для команди Palermo FBC, оскільки клуб не впорався з фінансовими труднощами після пониження у класі, і федерація відрахувала команду з ліги.

Влітку 1987 року після річної відсутності в місті Палермо професійного футболу, клуб був заснований повторно, отримавши нову назву US Città di Palermo, і почав свій шлях з Серії С2, найнижчого у той час професіонального дивізіону країни, який досить швидко виграв.

У 90-х роках Палермо грав, в основному, змінюючи Серію В на Серію С1. В сезоні 1995/96 клуб дійшов до чвертьфіналу Кубка Італії. Але були і падіння, як виліт в 1998 році в Серію С2 після поразки у вирішальних матчах від «Баттіпальезе».

У 2000 році голова правління столичної «Роми» Франко Сенсі купив «Палермо», і команда через рік вийшла в Серію Б.

У 2002 році Мауріціо Дзампаріні викупив клуб з намірами повернути його в еліту італійського футболу. І це сталося при головному тренері Франческо Гвідоліні в сезоні 2003/04, коли клуб виграв Серію Б і через 31 рік повернувся в Серію А.

Перший сезон у Серії А закінчився приголомшливим успіхом — 6 місце, завдяки якому «Палермо» вперше в історії потрапив у єврокубки, в Кубок УЄФА. А Лука Тоні встановив рекорд клубу, забивши у сезоні 20 м'ячів.

У 2005 році Гвідолін поїхав, і його замінив Луїджі Дель Нері, який не зміг повторити успіхи попередника і був замінений на Джузеппе Пападопуло. Незважаючи на невисоке восьме місце в Серії А, клуб досяг 1/16 фіналу Кубка УЄФА, а також півфіналу Кубка Італії.

Повернення Гвідоліна ознаменувалося повторним попаданням «Палермо» в Кубок УЄФА, яке стало можливим через скандал Кальчополі, в 2006 році. У тому ж році троє гравців «Палермо» (Андреа Барцальї, Фабіо Гроссо і Крістіан Дзакардо) виграли Чемпіонат світу в складі збірної Італії.

У наступному сезоні було зроблено досить багато хороших придбань, які обіцяли допомогти гідно виступити команді в єврокубках. Спершу це підтверджувалося, проте одинадцятиматчева безвиграшна серія «Палермо» опустила команду з третього на сьоме місце. У результаті клуб закінчив сезон на п'ятому місці і кваліфікувався в Кубок УЄФА і на майбутній сезон.

Сезон 2007/08 «Палермо» почав разом зі Стефано Колантуоно на місці головного тренера. Але гра у команди не занадилася, і вона загрузла на восьмому місці в чемпіонаті Італії. І, враховуючи ще й розгром від «Ювентуса» 5:0, Колантуоно звільнили, а головним тренером 26 листопада 2007 року знову (в четвертий раз) став Гвідолін. Але 24 березня був знову звільнений і знову ж очолив клуб Колантуоно, другий раз за сезон.

Залишився він головним і на сезон 2008/09. Під час літнього трансферного періоду були продані зірки клубу Амаурі, Барцальї і Дзаккардо. А підписані Амелія, Ночеріно і Ліверані. «Росанеро» почав сезон погано, вдома програвши 1:2 нижчоліговій «Равенні» в Кубку Італії. І після першої ж гри чемпіонату, де команда програла 1:3 «Удінезе», Колантуоно знову був звільнений. І на його місце призначено Давіде Баллардіні.

З ним «Палермо» закінчив сезон на восьмому місці, а також вперше в історії Прімавера клубу виграла юнацький чемпіонат Італії під керівництвом Розаріо Перголіцці.

Після закінчення сезону Баллардіні не став продовжувати угоду через розбіжності з керівництвом, і його змінив Вальтер Дзенга, який тренував «Катанію», і призначення якого викликало крайнє здивування у прихильників обох сицилійських клубів. Однак не минуло й половини сезону, як він був звільнений через незадовільні результати. На зміну йому Дзампаріні призначив Деліо Россі, у якого справи пішли в гору. За підсумками сезону 2009/10 «Палермо» фінішував на п'ятому місці, тим самим здобувши право брати участь у Лізі Європи на наступний рік.

У сезоні 2010/11, «рожево-чорні» сенсаційно обіграли «Мілан» у півфіналі національного кубка (2:2 і 2:1) і вийшли у фінал. Це досягнення не підкорялося «Палермо» 32 роки. Але у вирішальному поєдинку поступилися «Інтернаціонале» 1:3.

Наступні сезони стали провальними для сицилійців. У чемпіонаті 2011/12 команда по ходу сезону кілька разів змінювала головних тренерів (Деліо Россі — після розгромної поразки з рахунком 0:7 від «Удінезе» в лютому 2011 року^[4], Стефано Піолі — через 2 місяці роботи в клубі^[5], Девіс Манджа — через 4 місяці роботи в клубі^[6]), в яких команда виступала дуже нестабільно, особливо в гостьових поєдинках. В результаті, при Бортоло Мутті команда зайняла лише 16 місце за підсумками чемпіонату і тренер був звільнений зі своєї посади.

Тренерська чехарда продовжилася і в наступному сезоні: «Палермо» починав сезон під керівництвом Джузеппе Санніно, який був звільнений 16 вересня. На його місце прийшов Джан П'єро Гасперіні, який пропрацював до 4 лютого. Наступним наставником команди став Альберто Малезані, проте він був звільнений через 19 днів після свого призначення. Другий прихід Гасперіні на пост головного тренера тривав з 24 лютого по 11 березня після чого клуб знову очолив Джузеппе Санніно^[7]. Все це позначилося на результатах команди, яка завершила сезон у зоні вильоту Серії А, на 18-му місці^[8]. Для витягування клубу з другого за значущістю італійського футбольного дивізіону був запрошений як новий тренер колишній півзахисник збірної Італії Дженнаро Гаттузо^[9]. Також відбулися перестановки і в керівництві клубу: новим виконавчим директором став італійський екс-нападник «Реджини» Нікола Аморузо.

У сезоні 2018/19 «Палермо» зайняв 3-тє місце у Серії Б, проте втратив в підсумковому протоколі 20 очок через фінансові порушення і опинився лише на 11 позиції. У зв'язку з відсутністю у клубу фінансової страховки на новий сезон 12 липня 2019 року Федерація футболу Італії позбавила клуб професійного статусу^[10].

24 липня мер Палермо Леолука Орландо оголосив вибір інвестора для відродження клубу, зроблений з шести пропозицій, що надійшли: згідно правил Федерації футболу Італії, відроджений клуб повинен буде почати новий сезон в аматорській лізі D^[11].

2 серпня реінкарнована команда була включена до Серії D, опинившись вперше за всю понад сторічну історію в аматорській лізі, взявши нову назву «Società Sportiva Dilettantistica Palermo»^[12]. Стара ж US Città di Palermo 18 жовтня 2019 року була визнана судом банкрутом і припинила своє існування^[13]. При цьому Андреа Дзампаріні, син колишнього власника «Палермо» Мауріціо Дзампаріні, зробив пропозицію про виплату 10 мільйонів євро, але їх виявилося занадто мало для виплати боргів^[3].

• Фіналіст Кубка Італії: 1974, 1979, 2011

Сезон	Раунд	Клуб	Вдома	В гостях	Загалом	Прим.
2005–06	1 раунд	Анортосіс	2–1	4–0	6–1	[14]
	Група B	Маккабі (Петах-Тіква)	Н/Д	2–1	1 місце
		Локомотив (Москва)	0–0	Н/Д
		Еспаньйол	Н/Д	1–1
		Брондбю	3–0	Н/Д
	1/16 фіналу	Славія (Прага)	1–0	1–2	2–2 (г.в.)
	1/8 фіналу	Шальке 04	1–0	0–3	1–3
2006–07	1 раунд	Вест Гем Юнайтед	3–0	1–0	4–0	[15]
	Група H	Айнтрахт (Франкфурт-на-Майні)	Н/Д	2–1	4 місце
		Ньюкасл Юнайтед	0–1	Н/Д
		Фенербахче	Н/Д	0–3
		Сельта	1–1	Н/Д
2007–08	1 раунд	Млада Болеслав	0–1	1–0	1–1, 2–4 (пен.)	[16]
2010–11	Плей-оф	Марибор	3–0	2–3	5–3	[17]
	Група F	Спарта (Прага)	2–2	2–3	3 місце
		Лозанна	1–0	1–0
		ЦСКА (Москва)	0–3	1–3
2011–12	3 кваліфікаційний раунд	Тун	2–2	1–1	3–3 (г.в.)	[18]

Едвард Де Гарстона (1900) Мішель Вануччі дель Корбо (1903) Іньяціо Мажо Пагані (1903) Джованні Серджо (1920) Коламбус (1924) Луїджі Бордонадо (1929) Франческо Паоло Баррезі (1931) Валентsно Коломбо (1934) Джованні Де Лука (1935) Валентsно Коломбо (1936) Паоло Ді П'єтра (1937) Сальваторе Барбаро (1938) Федеріко Де'Арль (1941) Джузеппе Аньєлло (1942) Стефано ла Мотта (1947) Джузеппе Гуаццарделла (1948) Раймодно Ланца ді Траб (1951) Карло Ла Ломія (1952) Маріо Фасіно (1953) Ернесто Піветті (1954) Джузеппе Трапані (1955) Артуро Кассіна, Джузеппе Семінара (1956)

Каземіро Віццині (1957) Гульєльмо Пінцеро (1963) Ернесто Ді Фреско, Луїджі Барбакья, Франц Горгоне (1964) Луїджі Джоя (1965) Джузеппе Перголіцці (1967) Ренцо Барбера (1970) Гаспаре Гамбіно (1981) Роберто Парізі (1982) Сальватор Матта (1985) Сальваторе Лагуміна (1987) Джованні Феррара (1989) Ліборіо Поліцці (1993) Джованні Феррара (1995) Серджо Д'Антоно (2000) Мауріціо Дзампаріні (2002—2017) Пол Баккальїні (2017) Джованні Джаммарва (2017) Мауріціо Дзампаріні (2017—2018) Клайв Річардсон (2018—2019) Ріно Фоскі (2019) Алессандро Альбанезе (2019)[19] Роберто Бергамо (2019) Даріо Міррі (2019—)

Період	Виробник форми	Титульний спонсор
1979-80	Pouchain	Не було
1981-82	NR	Vini Corvo
1983-84		Pasta Ferrara
1985-86		Juculano
1987-90		Città di Palermo
1989-90	Hummel
1990-91	ABM
1991-92		Seleco
1992-93		Giornale di Sicilia
1993-94		Toka
1994-96		Provincia Regionale di Palermo
1996-97	Kappa	Giornale di Sicilia
1997-98		Tomarchio Naturà
1998-99		Palermo Provincia Turistica
1999-00	Kronos	Tele+
2000-01	Lotto	Alitalia
2001-02		LTS
2002-06		Provincia di Palermo
2006-08		Не було
2008		Pramac
2008-09		Не було
2009-10		Betshop
2010		Eurobet
2010-11	Legea
2011-12		Eurobet & Burger King
2012-2013	Puma	Eurobet
2013-2014
2014—2017	Joma	Palermocalcio.it
2017-2018	Legea	SicilyByCar
2019		UniEuro

• Prestigiacomo, Vincenzo; Bagnati, Giuseppe; Maggio, Vito (2001). Il Palermo: una storia di cento anni (italiană) . Palermo: Corrado Rappa. с. 232.
• Prestigiacomo, Vincenzo; Bagnati, Giuseppe; Maggio, Vito (2004). Il Palermo racconta: storie, confessioni e leggende rosanero (italiană) . Palermo: Grafill. с. 253. ISBN 88-820-7144-8.
• Giordano, Giovanni; Brandaleone, Carlo (1982). Calcio Palermo: gli ottantaquattro anni di storia della societa rosanero (italiană) . Palermo: Giada. с. 432. ISBN 88-820-7144-8.
• Ginex, Roberto; Gueli, Roberto (1996). Breve storia del grande Palermo (italiană) . Rome: Newton. с. 66. ISBN 88-8183-361-1.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палермо (футбольний клуб)

• Офіційний сайт клубу(італ.)(англ.)
• «Палермо» на сайті transfermarkt.com (англ.)