Пастернак Ярослав Іванович

Пастернак Ярослав Іванович
Народився2 січня 1892(1892-01-02)
м. Хирів (тепер Самбірський район Львівська область)
Помер22 січня 1969(1969-01-22) (77 років)
Торонто (Канада)
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Чехословаччина
ЗУНР ЗУНР
Німеччина Німеччина
Канада Канада
Національністьукраїнець
Діяльністьархеолог
Alma materЛьвівський університет
Галузьархеологія
ЗакладУкраїнський вільний університет
Посададиректор музеюd
Вчене званняпрофесор, старший науковий співробітник
Науковий ступіньдоктор філософії
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
Відомий завдяки:розкопки в княжому Галичі
Брати, сестриПастернак Северин Іванович

Яросла́в Іва́нович Пастерна́к (2 січня 1892, Хирів — 22 січня 1969, Торонто, Канада) — український археолог, доктор філософії, професор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Хирів (тепер Самбірського району Львівської області).

1910 року з відзнакою закінчив Перемишльську державну гімназію, у 19101914 рр. студіював класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету.

У 19141918 рр. служив у австрійському війську, після Листопадового чину в Галичині перейшов у ряди 7-ої Стрийської бригади Української галицької армії (УГА) (зокрема, 8 січня 1919 р. загін під його командуванням разом з іншими частинами УГА визволив Куликів, Жовкву[1]), побував у Наддніпрянщині, влітку 1920 р. опинився в таборі інтернованих у Чехословаччині.

У 19221925 рр. продовжував археологічні студії в Карловому університеті Праги у всесвітньовідомого славіста Любора Нідерле, працював на кафедрі археології Українського вільного університету (УВУ). Захистив дисертацію «Руські Карпати в археології» і 26 березня 1926 р. одержав звання доктора філософії. У 19231928 рр. працював асистентом Державного Археологічного Інституту в Празі й провів великомасштабні археологічні дослідження на терені старої Праги, зокрема, на королівському замку «Градчани».

У 1928 р. повернувся до Львова, 1929 р. став дійсним членом НТШ і протягом 19281939 рр. очолював музей НТШ.

Найважливіші розкопки провів на терені княжого Галича (1934—1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла. В 1935 р. габілітувався на доцента УВУ в Празі, в 19361939 рр. та 19421944 рр. був професором греко-католицької Богословської Академії у Львові, в 19391941 рр. — професором і завідувачем кафедри археології Львівського університету.

У 19401941 рр. — старшим науковим співробітником Львівського відділу Інституту археології АН УРСР під час радянської окупації західноукраїнських земель.

У 1944 р. Я. Пастернак емігрував, був науковим працівником університету в Геттінгені, професором УВУ в Мюнхені, читав лекції у Боннському університеті. В 1949 р. прибув до Канади (Торонто), де й провів решту свого життя, активно працюючи над різними проблемами української археології.

Помер 22 листопада 1969 р. в Торонто. Похований на цвинтарі Парк-Лон.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Пастернакова (українська педагогиня, журналістка, критикиня).

Праці

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 157. — ISBN 5-7707-7867-9.
  2. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 11.
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów — Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]