Посесія

Посесія або посесійне право (від лат. possessio — володіння) — тимчасове володіння людьми чи землями в Речі Посполитій та Російській імперії.

Умовне володіння людьми чи землями, надане промисловим підприємцям, переважно недворянського походження, в Російській імперії, у тому числі й в Україні, у XVIII—XIX століттях підприємці не мали права відчужувати робочу силу і землі від даного підприємства — в цьому й полягала умовність володіння. Початок посесії покладено указом Петра І в 1721 році. Посесія була формою поширення кріпацтва на сферу промисловості в період розвитку великої мануфактури. Посесія на робочу силу скасовано указами 1861 і 1863, однак на володіння землями в деяких місцях зберігалася до 1917.

Тимчасова або спадкова оренда держ. маєтку разом з приписаними до нього селянами. Існувала в Польщі у XVIII столітті, зберігалася також у першій половині XIX століття на землях Правобережної України та Білорусі, приєднаних до Російської імперії після поділів Польщі.

• Посесійні селяни

• Лазанська Т. І. Посесія [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 435. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Посесія [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.