Почино-Софіївка
| село Почино-Софіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Самарівський район |
| Тер. громада | Магдалинівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA12100050270066992 |
| Облікова картка | Почино-Софіївка |
| Основні дані | |
| Населення | 931 |
| Поштовий індекс | 51151 |
| Телефонний код | +380 5691 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′30″ пн. ш. 35°3′25″ сх. д. / 48.89167° пн. ш. 35.05694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 87 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 51151, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с.Почино-Софіївка, вул.Центральна,59 |
| Сільський голова | Шорохова Марина Валентинівна |
| Карта | |
  Почино-Софіївка | |
 Почино-Софіївка | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Почи́но-Софі́ївка — село в Україні, у Магдалинівській селищній громаді Самарівського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 931 особа.
Село Почино-Софіївка знаходиться на березі річки Кільчень (в основному на лівому березі), вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Січкарівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Поливанівка. Через село проходить автомобільна дорога Т 0413.
За відомостями, наведеними Ф.Макаревським село Починне відоме ще з 1740 р. Починалося воно біля Крутого яру на лівому березі р. Кільчень. Вже у 1765 р. тут сиділи запорожці та сімейні козаки і займалися хліборобством і скотарством.
У 1775 р. після ліквідації Підпільненської Січі землі навколо р. Кільчень роздані російським дворянам. Згідно з планом Катеринославського повіту Азовської губернії 1782 р. землі навколо села Починного отримав у рангову дачу надвірний радник Іван Васильович Тібекін. За даними, які навів Ф.Макаревський, у 1786 р. в селі Починному було 65 дворів, мешкало «селян 12, підданих 272, жіночої статі 9, підданих 219». У тому ж 1786 р. І. В. Тібекін почав в селі будівництво храму в ім'я Іоанна Богослова. Храм був освячений у 1788 р. павлоградським протоієреєм Олексієм Хандалеєвим.
У 1795 р. село купив титулярний радник Іван Милорадович, який перейменував село у Почино-Милорадівку. Пізніше село стали називати Почино-Софіївкою, на честь Софії Ілляшенко з роду Милорадовичів.
У 1859 р. в селі було всього 51 двір, мешкало 160 чоловік і 172 жінки. З 1868 р. с. Почино-Софіївка — центр волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії, до якої входили села Поливанівка, Січкарівка, Іванівка, Андріївка та інші. У 1892 р. відкрито церковно-приходську школу.
У 1886 р. в Почино-Софіївці мешкало 322 особи. Тут було 53 дворів, волосне правління, православна церква, поштова станція, магазин. На відстані 5,5 км від села діяв цегляний завод.
1989 року за переписом тут проживало приблизно 900 осіб.
До 2019 року було центром Почино-Софіївської сільської ради.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 869 | 93.34% |
| російська | 43 | 4.62% |
| вірменська | 14 | 1.50% |
| румунська | 2 | 0.21% |
| білоруська | 1 | 0.11% |
| болгарська | 1 | 0.11% |
| інші/не вказали | 1 | 0.11% |
| Усього | 931 | 100% |
- «Починне», кооператив.
- Школа.
- Будинок культури.
- Іоанно-Богословський храм
- Леонід Коровник (1930) — український перекладач і поет, діяч НТШ у Канаді.
- Кочергін І.О. Почино-Софіївка. Село на Кільчені: Краєзнавче бібліографічне видання / І.О. Кочергін; упоряд. бібліографії І.С. Голуб. – Дніпро: ДОУНБ, 2016. – 76 с.
- Кочергін І. О. Сторінки з історії колгоспного життя села Почино-Софіївки (кінець 1940-х рр. — початок 1950-х рр.) // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. — Д.: Національний гірничий університет, 2006. — Вип.3. — С.188-195.
- Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии: Церкви и приходы XVIII столетия. — Д.: Дніпрокнига, 2000. — С.522-526.
