Пункція
Пу́нкція (дав.-гр. κέντησις[centesis] — прокол, пункція; лат. punctio — укол; англ. puncture) — проколювання стінки будь-якої порожнини чи утвору організму (судини, порожнистого або паренхіматозного органу, пухлини, інфільтрата) з лікувальною або діагностичною метою.
Пункції відносяться до малих операційних втручань.
За метою здійснення:
- Лікувальна
- Діагностична
Діагностичні пункції застосовують для точної діагностики захворювання шляхом аналізу вмісту порожнини (наприклад, плевральної) з його цитологічним, біохімічним та бактеріологічним дослідженням або шляхом вивчення (мікроскопічного, ультрамікроскопічного, цитохімічного та хромосомного) клітин, отриманих з патологічно змінених органів; для вимірювання тиску (в серцевих порожнинах, великих судинах, спинномозковому каналі), а також для введення в порожнину контрастних речовин або повітря (рентгенодіагностика).
Лікувальні пункції застосовують для витягнення з порожнини патологічного вмісту (гною, крові, повітря, рідини), промивання її та введення в порожнину лікарських речовин.
Нерідко обидва види пункцій поєднуються.
Також, пункції поділяються анатомічно (за ціллю):
- пункцію вен[1] (венепункція, катетеризація вени) для відібрання крові на аналіз, кровопускання, введення ліків або переливання крові;
- пункцію плевральної порожнини (торакоцентез) при ексудативному плевриті та для виведення повітря (чи рідини) з порожнини (дренаж за Бюлау), а також для накладання штучного пневмотораксу;
- пункцію черевної порожнини (лапароцентез) при асциті;
- пункцію суглобів (артроцентез) як із лікувальною, так і з діагностичною метою;
- пункцію спинномозкового каналу для аналізу спинномозкової рідини, введення ліків або рентгеноконтрастних речовин;
- пункція шлуночків головного мозку[2]
- субокципітальна пункція (пунктують велику потиличну цистерну головного мозку)
- пункцію сечового міхура при затримці сечі та неможливості ввести катетер
- амніоцентез, пункція навколоплідного мішка з метою аналізу амніотичної рідини
- та інш..
Роблять пункцію шприцем із спеціальною голкою або троакаром із дотриманням усіх правил асептики та знеболюванням. Об'єм шприца залежить від ймовірного об'єму вмісту який планується евакуювати з порожнини. Довжина голки має бути відповідною з запасом 1-2 см, щоб досягнути цілі пункції.
Ускладнення поділяють на дві групи:
- загальні:
- кровотеча; гематома
- інфікування
- Злам голки
- Колапс; гіпотензія
- та інш..
- специфічні
Загальні ускладнення характерні для будь-якого виду пункції чи іншої медичної процедури, де використовують різноманітні голки. Специфічні, характерні лише для певного виду пункції.
- Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник/Л. П. Чепкий та інш..- К.:Вищ.шк., 2003.- 399 с. ISBN 966-642-152-6 (C.147)
- Практикум з медсестринства в хірургії : практикум / Р. О. Сабадишин, О. В. Маркович, В. О. Рижковський [та ін.]. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – 360 с. ISBN 978-966-382-624-0 (С.185,264-265,290-291)
- Криворучко І.А., Чугай В.В., Гончарова Н.М.К 82Медсестринство в хірургії: навч.посібник для медичних сестер-бака-лаврів та медичних сестер-магістрів. –Харків: ХНМУ, 2017.– 56 с. (С.4,29,32,50-53)
 |