Піролюзит
Піролюзит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
IMA-номер | IMA1982 s.p. |
Абревіатура | Pyl[2] |
Хімічна формула | MnO₂ |
Nickel-Strunz 10 | 4.DB.05 |
Dana 8 | 4.4.1.4 |
Ідентифікація | |
Сингонія | тетрагональна сингонія[3] |
Просторова група | кристалографічна група 136d[3] |
Інші характеристики | |
Названо на честь | вогонь (давньогрецька мова)[4], миттяd (давньогрецька мова)[4] |
Піролюзит у Вікісховищі |
Піролюзит (англ. pyrolusite; нім. Pyrolusit m) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид манґану ланцюжкової будови. Назва утворена від дав.-гр. πῦρ — «вогонь» та λοῦσις — «миття» (W.K.Haidinger, 1828). Синонім — кальвоніґрит.
Хімічна формула: MnO2. Містить (%): Mn — 63,2; O — 36,8.
Найважливіша руда манґану. Сингонія тетрагональна. Кристалічна структура — типу рутилу. Звичайно утворює землисту і сажисту масу, щільні агрегати, ооліти, натічні виділення різної форми, кірки, пухкі нальоти, плівкові дендрити. Характерні псевдоморфози П. по псиломелану і ін. мінералам Mn. Густина 4,4-5,0. Твердість 6,5-6,7. Колір чорний або сталево-сірий, іноді з синюватими смугами. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Риса чорна, тьмяна. Дуже крихкий. Походження головним чином осадове або гіпергенне, рідше низькотемпературне гідротермальне.
Зустрічається в екзогенних (осадових родовищах та родовищах вивітрювання), рідше в гідротермальних утвореннях.
Чистий піролюзит застосовується в сухих гальванічних елементах, як окиснювач в скляній, керамічній (при виготовленні порцеляни), хімічній, медичній, лакофарбовій, шкіряній галузях промисловості.
Розповсюдження: Зігерланд (Вестфалія), Вальдальгесгейм (Рейнланд-Пфальц), Гессен, Ільменау, Ереншток, Ельгесбурґ — ФРН; Пршибрам і Блатно (Чехія), Чіатура (Грузія), Бейтсвілл (штат Арканзас, США), Лайфаєтт (Бразилія), Фрамервілль (Габон). На території України є в Нікопольському марганцевому басейні.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2022) — 2022.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піролюзит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Піролюзит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.