Самарканд
| Самарканд – перехрестя культур | |
|---|---|
| Samarkand – Crossroad of Cultures [7] | |
| Світова спадщина | |
 | |
| 39°39′17.000000099988″ пн. ш. 66°58′33.000000099977″ сх. д. / 39.65472° пн. ш. 66.97583° сх. д. | |
| Країна |  Узбекистан |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iv |
| Об'єкт № | 603 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 2001 (25 сесія) |
 | |
 Самарканд у Вікісховищі | |
.JPG)
Самарканд (узб. Samarqand; тадж. Самарқанд; перс. سمرقند) — друге за величиною, після Ташкента, місто в Узбекистані, центр Самаркандського вілояту (області). Це місто — найбільше за значенням у центральній частині Шовкового шляху. Самарканд був визначним ісламським центром наукових досліджень. Мечеть Бібі-Ханим — найвідоміша пам'ятка міста. Регістан — стародавній центр міста — у 2001 році, на честь 2750-річчя міста, було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Є декілька теорій щодо походження назви Самарканд. Деякі джерела виводять її від давньоперського «асмара», що означає камінь або скелю, і согдіанського слова «канд» — форт або місто. Назва може також походити від перських слів «самар» (двір) та «канд» (шматочки цукру).[8]
Самарканд є одним з найдавніших існуючих досі міст у світі. Своїм процвітанням місто завдячує розташуванню на торговому шляху між Китаєм і Середземномор'ям (Шовковий шлях). Деякий час Самарканд був одним з найбільших міст Центральної Азії. Заснований близько 700 р. до Р. Х. персами, Самарканд був столицею Согдіанського сатрапа Ахеменідської династії під владою Персії, коли Олександр Македонський завоював його в 329 р. до Р. Х. (див. Афросіаб, Согдіана). Самарканд був одним з головних центрів Перської цивілізації від її початку.
Незважаючи на перську мову регіону, він не був політично об'єднаним з Іраном між часів Олександра і до арабських завоювань. Греки називали Самарканд Мараканда[9] . У 6-му столітті він був у складі Тюркського каганату.[10]
На початку 8-го століття Самарканд потрапив під арабський контроль. Під владою Аббасидів, згідно з легендою[11], було отримано секрет виробництва паперу від двох китайських ув'язнених під час Таласької битви в 751 році, завдяки цьому перші виробництва паперу в ісламському світі засновані були в Самарканді. Винахід потім поширився на іншу частину ісламського світу, а звідти до Європи.
З 6-го до 13-го століття він був більший розміром і мав більшу кількість населення, ніж сучасний Самарканд, і контролювався Західно-Тюркським каганатом, арабами, перськими Саманідами, Караханідською державою, турками-сельджуками, Каракитаями і державою Хорезмшахів, що була потім захоплена монголами на чолі з Чингісханом у 1220 році. Невелика частина населення вижила, але Самарканд було зруйновано. Місто багато десятиліть не могло оговтатися від цієї руйнації.
У 1365 році відбулось сербедарське повстання проти монголів на чолі з Маулана-заде, Абу Бекр Келеві і Хурдак Бухарі.[10]
1370 року Тимур Кульгавий, або Тамерлан, вирішив зробити Самарканд столицею своєї імперії, яка простяглася від Індії до Османської імперії. Протягом наступних 35 років він збудував нове місто і заселив його ремісниками і майстрами з усіх місць, що він завоював. Тимур здобув популярність як будівничий, і Самарканд став центром регіону Мавераннахр. У цей час місто мало населення близько 150 000 осіб.[9]
У 16-му столітті Шейбаніди перенесли свою столицю в Бухару, і Самарканд занепав. Після нападу перського правителя Надир Шаха місто було спустошено в 1720 році.[10]
З 1784 року Самарканд перебував під владою бухарського еміра.[12]
Місто перейшло під російську владу після захоплення цитаделі військами під командуванням полковника Олександра Абрамова в 1868 році. Незабаром після цього невеликий російський гарнізон із 500 солдатів було оточено. Наступ, на чолі з Абдул Малік Туром, ворохобників старшого сина бухарського еміра і Шахрисабзького бека було відбито з важкими втратами. Абрамов став першим губернатором Військового округу, який був створений росіянами вздовж річки Зеравшан із Самаркандом як адміністративним центром. Російська частина міста була побудована після цього на захід від старого міста.
Самарканд пізніше став столицею Самаркандської області Російського Туркестану, і його значення зросло ще більше, коли Закаспійська (Середньоазійська) залізниця досягла міста в 1888 році. З 1925 року Самарканд став столицею Узбецької РСР. У 1930 році столицю перенесено в Ташкент.
На 1939 рік Самарканд мав населення 134 346 осіб.[12]
- Регістан («піщане місце» Регістан — одноймена пустеля на терені Ірану) — одне з найвідоміших місць Самарканду. У середні віки був центральним майданом міста. Наразі є архітектурно оформлений ансамбль з трьох масивних споруд — медресе:
- Медресе Улугбека — західна будівля 1417. У ньому навчалося близько 100 студентів.
- Медресе Тілля-Карі (перс. «позолочене») — центральна будова з однойменної мечеттю на території, 1660 рік
- Медресе Шердор (перс. «з тиграми на дверях») — східна будівля, 1636 р.
- городище Афросіаб
- залишки Обсерваторії Улугбека
- Мавзолей Гур Емір
- Мечеть Бібі-Ханим
- Ансамбль Мавзолеїв Шохі Зинда
- Музей історії Самарканду «Афрасіаб»
- Мечеть Хазрат-Хізр
- Мавзолей Ходжа Донійор
- Обсерваторія Улугбека
- Меморіальний музей Улугбека[ru]
- Мечеть Ходжа Зіемурод
- Мавзолей Бібі Ханум[ru]
- Мечеть Кук
- Чорсу (Самарканд)
- Мавзолей Абу Мансура Матуріді
- Мавзолей Рухабад
- Мавзолей Аксарай
- Мечеть Ходжа Нісбатдор
- Абді-Дарун[ru]
- Ішратхона
- Мечеть Намазгох
- Руїни Куксарай (колишній палац Тимура)[ru]
| 1370 | 1897[13] | 1939[13] | 1979[13] | 1989[13] | 2008 | 2013[14] | 2014[15] | 2015[14] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 150 000 | 55 100 | 136 000 | 367 000 | 373 400 | 436 300 | 504 423 | 509 000 | 504 423 |
Основний національний склад: узбеки, таджики, росіяни, українці, перси.
На півночі міста розташовано аеропорт.
Залізнична станція розташована на Закаспійській залізниці і відкрита в травні 1888 року[16]. У 2000-ні роки зі станції Самарканд у напрямку до Ташкента був організований фірмовий пасажирський потяг «Регістан», максимальна швидкість якого складає 160 км/год. У 2011 році була відкрита перша в Середній Азії високошвидкісна залізниця Ташкент — Самарканд. Потягом даної високошвидкісний дороги є Afrosiyob (модифікація Talgo 250), максимальна швидкість якого складає 250 км/год. У вересні 2015 року дана швидкісна залізниця продовжена до міста Карші. У планах є продовження цієї швидкісної залізниці до Бухари.
Провідним громадським транспортом є маршрутні таксі та муніципальні автобуси.
З листопада 1924 року по 1930 рік, в Самарканді курсував паровий трамвай. У травні 1947 року в місті було відкрито Самаркандський трамвай, який функціонував до серпня 1973 року. У 1957 році в Самарканді з'явилася тролейбусна мережа яка функціонувала до 2005 року. 15 квітня 2017 відкрився рух на першій лінії відродженого Самаркандського трамвая.
| Клімат Самарканд (1981–2010) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 23,2 | 26,7 | 31,7 | 36,2 | 39,5 | 41,4 | 42,4 | 41,0 | 38,6 | 35,2 | 29,9 | 27,5 | 42,4 |
| Середній максимум, °C | 6,8 | 9,1 | 14,2 | 21,1 | 26,4 | 32,2 | 34,1 | 32,9 | 28,3 | 21,6 | 15,3 | 9,1 | 20,9 |
| Середня температура, °C | 1,9 | 3,6 | 8,5 | 14,9 | 19,8 | 25,0 | 26,7 | 25,2 | 20,1 | 13,6 | 8,4 | 3,8 | 14,3 |
| Середній мінімум, °C | −1,7 | −0,5 | 4,0 | 9,4 | 13,5 | 17,4 | 18,9 | 17,4 | 12,7 | 7,2 | 3,4 | −0,2 | 8,5 |
| Абсолютний мінімум, °C | −25,4 | −22 | −14,9 | −6,8 | −1,3 | 4,8 | 8,6 | 5,9 | 0,0 | −6,4 | −18,1 | −22,8 | −25,4 |
| Норма опадів, мм | 41 | 46 | 69 | 60 | 36 | 6 | 4 | 1 | 4 | 17 | 34 | 47 | 365 |
| Кількість сонячних годин | 132,9 | 130,9 | 169,3 | 219,3 | 315,9 | 376,8 | 397,7 | 362,3 | 310,1 | 234,3 | 173,3 | 130,3 | 2953,1 |
| Кількість дощових днів | 8 | 10 | 13 | 11 | 9 | 3 | 2 | 1 | 2 | 6 | 8 | 9 | 82 |
| Кількість сніжних днів | 9 | 7 | 3 | 0,3 | 0,1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,3 | 2 | 6 | 28 |
| Вологість повітря, % | 76 | 74 | 70 | 63 | 54 | 42 | 42 | 43 | 47 | 59 | 68 | 74 | 59 |
- Амогхаваджра (705—774) — буддистський місіонер та перекладач часів династії Тан;
- Балтер Борис Ісакович (1919—1974) — російський письменник, прозаїк;
- Полюхов Микола Іванович — український і молдовський кінознавець;
- Оглоблін Олександр Олексійович — аргентинський ентомолог;
- Скибін Рустем Володимирович — кримськотатарський кераміст[17];
- Фірсова Джемма Сергіївна (1935—2012) — радянська та російська акторка, режисер.
-
Регістан -
Фасад мечеті Бібі Ханум -
Декорації всередині Медресе Тилля-Карі -
Декорації всередині Гур-Емір е -
-
Лани біля Самарканду -
Єврейські діти з вчителем у Самарканді, 1915 -
Старий Самарканд (1913)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Самарканд и Флоренция стали городами-побратимами: Между городами Самарканд и Флоренция – административным центром региона Тоскана – подписано Соглашение о дружбе и сотрудничестве // Anons.uz — 2015.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Сиань – 13-й город-побратим Самарканда // ВЕСТИ.UZ — 2013.
- ↑ http://www.aatccusco.com/ciudades_hermanas.php
- ↑ https://www.liege.be/fr/vie-communale/services-communaux/international/jumelages-et-partenaires/samarkand-samarquand-en-ouzbek-samarkand-en-russe-ouzbekistan
- ↑ https://www.plovdiv.bg/en/about-plovdiv/побратимени-градове/
- ↑ https://www.gazeta.uz/ru/2023/02/28/uzb-azerbaijan/
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Room, Adrian (2006). Placenames of the World: Origins and Meanings of the Names for 6,600 Countries, Cities, Territories, Natural Features and Historic Sites (вид. 2nd edition). London: McFarland. с. 330. ISBN 0786422483.
Samarkand. City, southeastern Uzbekistan. The city derives its name from that of the former Greek city here of Marakanda, captured by Alexander the Great in 329 B.C.. Its own name derives from the Old Persian asmara, "stone", "rock", and Sogdian kand, "fort", "town".
- ↑ а б Columbia-Lippincott Gazeteer (New York: Comubia University Press, 1972 reprint) p. 1657
- ↑ а б в Encyclopedia Britannica (Chicago: University of Chicago Press, 1984) Vol. 16, p. 204
- ↑ S. Quraishi, «A survey of the development of papermaking in Islamic Countries», Bookbinder, 1989 (3): 29-36.
- ↑ а б Columbia-Lippincott Gazeteer. p. 1657
- ↑ а б в г Population Statistics [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Населення міст Узбекистану [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б офіційний сайт [Архівовано 21 травня 2019 у Wayback Machine.] (узб.)
- ↑ Статистичний буклет «Про населення мовою цифр» [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ История Самаркандского вокзала. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Рустем Скибін. rustemskybin.com. Процитовано 22 травня 2024.
- Самарканд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Офіційний сайт [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- The Golden Journey ('Road') to Samarkand
- Samarkand — Silk Road Seattle Project [Архівовано 29 квітня 2006 у Wayback Machine.] / Walter Chapin Simpson Center for the Humanities at the University of Washington
- Photos of Samarkand and Uzbekistan
- Murder in Samarkand by Craig Murray
- The history of Samarkand, according to Columbia University's Encyclopedia Iranica
- Bukharian Jewish Global Portal — Jews from Samarkand [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Pictures of historical monuments in Samarkand
- FallingRain Map — elevation = 702m (Red dots are railways) [Архівовано 23 червня 2012 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Универсальная энциклопедия Кирилла и Мефодия · Электронная еврейская энциклопедия · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopédie Larousse · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Enzyklopädie des europäischen Ostens · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · TDV İslam Ansiklopedisi · Treccanis Dizionario di Storia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| № | Назва | Область | Населення | № | Назва | Область | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Ташкент  Наманган | 1 | Ташкент | Ташкент | 2 425 000 | 11 | Ургенч | Хорезмська | .JPG) Самарканд _-_Where_2005_Massacre_Took_Place_-_Andijon_-_Uzbekistan_(7544000842).jpg) Андижан | |
| 2 | Наманган | Наманганська | 597 000 | 12 | Джиззак | Джиззацька | |||
| 3 | Самарканд | Самаркандська | 530 000 | 13 | Чирчик | Ташкентська | |||
| 4 | Андижан | Андижанська | 417 000 | 14 | Термез | Сурхандар'їнська | |||
| 5 | Нукус | Каракалпакстан | 310 000 | 15 | Ангрен | Ташкентська | |||
| 6 | Бухара | Бухарська | 285 000 | 16 | Навої | Навоїйська | |||
| 7 | Карші | Кашкадар'їнська | 260 000 | 17 | Алмалик | Ташкентська | |||
| 8 | Фергана | Ферганська | 275 000 | 18 | Денау | Сурхандар'їнська | |||
| 9 | Коканд | Ферганська | 240 000 | 19 | Ґулістан | Сирдар'їнська | |||
| 10 | Маргілан | Ферганська | 223 000 | 20 | Каттакурган | Самаркандська | |||
| Культурні |
|   |
|---|---|---|
 | Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |