Свидова (село)
| село Свидова | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Товстенська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060370200078029 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1457 |
| Населення | 1048 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 4.830 км² |
| Густота населення | 245.76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48544 |
| Телефонний код | +380 +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′16″ пн. ш. 25°43′42″ сх. д. / 48.87111° пн. ш. 25.72833° сх. д. |
| Водойми | р. Тупа |
| Найближча залізнична станція | Товсте |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84 |
| Карта | |
  Свидова | |
 Свидова | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Свидова́ — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Товстенська селищна громада. Адміністративний центр колишньої сільради, якій було підпорядковане с. Антонів. До Свидови приєднано хутір Вертепи.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[2]
Розташоване на берегах р. Тупа (права притока Серету, басейн Дністра), за 2 км від центру громади та від найближчої залізничної станції Товсте. Через село пролягли автошлях Луцьк–Тернопіль–Чернівці, залізниця Тернопіль — Заліщики.
- Вертепи — хутір, розташований за 0,6 км від села. У 1952 р. на хуторі — 5 дворів, 24 жителі.[3]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської і давньоруської культур. За переказами, на полі були козацька й турецька могили.
Згадується 28 лютого 1452 року в книгах галицького суду[4].
Перша писемна згадка — 1457.
1785 — в селі проживали 855 осіб.
За статистикою, у Свидовій у 1900 р. 1281 житель, 1910—1816, 1921—1653, 1931—1827 жителів; у 1921—327, 1931—413 дворів. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 4-класна утраквістична (двомовна).
1934—1939 — село було адміністративним центром однойменної гміни Свидова.
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосилися мешканці села Іван Васильківський і Василь Ковцун.
За Польщі тут поселилися колоністи.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Микола Бабйон (нар. 1901),
- Іван Балан (нар. 1904),
- Володимир Беленчук (нар. 1913),
- Яків Бицюк (нар. 1912),
- Петро Бойчук (нар. 1906),
- Володимир Вишньовський (нар. 1912),
- Андрій Герич (нар. 1907),
- Іван Васильович Гой (нар. 1923),
- Іван Григорович Гой (нар. 1924),
- Максим Довгий (нар. 1919),
- Петро Дубрівний (нар. 1908),
- Микола Зелений (нар. 1923),
- Іван Кальмук (нар. 1913),
- Іван Кардинал (нар. 1905).
В УПА воювали Степан Бурштинський, Василь Вівсяний, Павло Вівсяний, Петро Вівсяні, Іван Майданик, Іван Олійник, Олекса Олійники, Василь Пастушак, Марія Семенчук, Василь Свистун, Володимир Трач, Героній Трач, Володимир Щиголь й інші.
17 грудня 2020 року Свидова належить до Товстенської селищної громади.[5]
- церква Перенесення мощей святого Миколая (УГКЦ; мурована; 1843);
У селі є три каплички Божої Матері.
У 1992 році насипано символічні могили УСС, та воякам УПА (1994);
Споруджено:
- пам'ятник Тарасу Шевченку (1960),
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971., скульптор Р. Вольфер);
- відновлено козацьку могилу (1990);
- встановлено
- пам'ятні хрести: на захист від чуми (XVIII ст.),
- на честь скасування панщини,
- боротьби за тверезість (1876),
- 1000-ліття хрещення Руси-України (1988);
- також відновлено інших шість хрестів.
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1281 | 1816 | 1653 | 1827 | 1047 | 1048[1] | ||||||||||||||
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1179 | 99.33% |
| російська | 7 | 0.59% |
| білоруська | 1 | 0.08% |
| Усього | 1187 | 100% |
У селі були глиниська й поклади піску; функціонував фільварок ґрафа Лянцкоронського з двома млинами і ґуральнею.
Упродовж 1908—1910 роках побудовано Народний дім, у якому містилася читальня «Просвіти», функціонували театральний і хоровий гуртки.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Союз Українок», «Відродження» та інших; споживча кооператива, дві корчми.
Нині працюють школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, музей воїна-«афґанця» О. Дмитрієва, дитячий садочок, відділення зв'язку, ПАП «Фортуна», ААГ ім. М. Грушевського, фермерське господарство «Діоніс К», кооператив «Маяк», ПП «Вакс», торгові заклади
- Василь Ґіґейчук (1882—1959) — релігійний і громадський діяч у Канаді
- Павло Ґіґейчук (?—?) — педагог і громадський діяч
- Мар'ян Двикалюк — майстер по дереву, різьбяр
- Олександр Дмитрієв (1963—1984) — учасник війни в Афганістані
- Микола-Павло Левчук (1896—?) — видавець, скульптор, художник у Канаді
- Яків Майданик (псевд. — Штіф Табачнюк; 1891—1984) — письменник, художник, редактор, видавець, педагог у Канаді
- Михайло Мельник (нар. 1949) — господарник
- Ігор Онищук (нар. 1947) — художник
- Василь Тарасюк (1884—1963) — громадський діяч
- Іван Кікис (нар. 1951) — педагог.
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019. [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Федечко, М. Свидова // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 502. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.218, № 2528 (лат.)
- ↑ Постанова Товстенської ТВК Чортківського району Тернопільської області № 85 від 5 грудня 2020 року
- Уніят В., Ханас В. Свидова // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 233. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Уніят В., Федечко М. Свидова // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 501—502. — ISBN 978-966-457-246-7.
