Синюхин Брід

село Синюхин Брід
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Первомайський район
Тер. громада Синюхинобрідська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48080150010074493
Облікова картка Синюхин Брід 
Основні дані
Засноване 1755
Населення 1708
Площа 0,003 км²
Поштовий індекс 55243
Телефонний код +380 5161
Географічні дані
Географічні координати 48°8′45″ пн. ш. 30°49′15″ сх. д. / 48.14583° пн. ш. 30.82083° сх. д. / 48.14583; 30.82083
Середня висота
над рівнем моря 		99 м
Водойми р. Синюха
Відстань до
районного центру 		15 км
Найближча залізнична станція Підгородна
Відстань до
залізничної станції 		5 км
Місцева влада
Адреса ради 55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Синюхин Брід, вул. Центральна, 14
Карта
Синюхин Брід. Карта розташування: Україна
Синюхин Брід
Синюхин Брід
Синюхин Брід. Карта розташування: Миколаївська область
Синюхин Брід
Синюхин Брід
Мапа
Мапа

CMNS: Синюхин Брід у Вікісховищі

Синюхин Брід — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Адміністративний центр Синюхинобрідської сільської громади. Лежить на лівому березі річки Синюхи, за 15 км на північ від міста Первомайська і за 5 км від вузлової залізничної станції Підгородна. Населення становить 1708 осіб.

Археологічні розвідки

[ред. | ред. код]

У села виявлені залишки поселення епохи неоліту, міді і бронзи (V, IV і II тисячоліття до н. ери).

Історія

[ред. | ред. код]

Населений пункт заснований в середині XVIII ст. За часів Запорізької Січі через річку Синюху тут був брід, звідси — назва села.

1859 року у селі південних мешканців Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 1362 особи (695 чоловічої статі та 667 — жіночої), налічувалось 284 дворових господарства, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Вільшанської волості мешкало 2014 осіб, налічувалось 331 дворове господарство, існували православна церква й школа[2].

За даними 1894 року у селі мешкало 3157 осіб (1558 чоловічої статі та 1599 — жіночої), налічувалось 574 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 57 учнів (45 хлопчиків й 12 дівчаток), церковнопарафіяльна школа на 14 учнів (10 хлопчики й 4 дівчаток), водяний млин, 8 лавок, базари відбувались 26 днів на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3288 осіб (1611 чоловічої статі та 1677 — жіночої), з яких 3187 — православної віри[4].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 635 жителів села[5].

Під час Німецько-радянської війни 540 жителів села було мобілізовано до лав Червоної армії, 327 з них загинули, 57 — нагороджені орденами і медалями. У 1967 році в центрі села споруджений пам'ятник воїнам 5-го гвардійського Червонопрапорного Донського козацького кавалерійського корпусу, полеглим у бою за звільнення Синюхина Броду від німецьких військ.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1897 осіб, з яких 880 чоловіків та 1017 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1703 особи.[7]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 93,91 %
російська 4,33 %
молдовська 0,82 %
угорська 0,76 %
білоруська 0,18 %

Економіка

[ред. | ред. код]

На території села обробляється 5960 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5498 га орних земель. 360 га зрошується. Тут вирощують озиму пшеницю, овес, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк і овочі; розвинене тваринництво. Підсобні підприємства — млин, олійниця.

За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 34 трудівники села удостоєні урядових нагород, в тому числі орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора — начальник механізованого загону В. В. Перков. У 1967 р. за ударну працю на збиранні врожаю в Монгольській Народній Республіці він нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів МНР. Орденів Леніна і Жовтневої Революції удостоєний тракторист І. Т.  Погрібний; орденів Леніна і «Знак Пошани» — комбайнери А. І. Розмарица і Б. І. Пушкаш; орденів Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора — бригадир комплексної бригади П. П. Кравець, він нагороджений також срібною медаллю ВДНГ СРСР. Кавалером ордену Жовтневої Революції є ланковий колгоспників-будівельників П. В. Каратєєв.

Освіта і культура

[ред. | ред. код]

У Синюхином Броді працює середня школа (33 учителі і 464 учнів). Учитель Б. П. Мельничук — ветеран Другої Світової війни, кавалер двох орденів Червоної Зірки і ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня за успіхи в навчанні і вихованні підростаючого покоління удостоєний ордену Леніна. У селі є будинок культури із залом на 550 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 20 тис. екземплярів, дільнична лікарня на 50 ліжок (25 медпрацівників, в тому числі три лікарі), аптека, дитячий сад на 70 місць. До послуг синюхобридців — шість магазинів, швацька майстерня, відділення Укрпошти та Ощадбанку України, АТС на 50 номерів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1793)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 3025)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-259. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Синюхин Брід. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

[ред. | ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Миколаївської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синюхин_Брід&oldid=42593161