Скагеррак

Скагеррак
Розташування
Координати	57°50′50″ пн. ш. 9°4′23″ сх. д. / 57.84722° пн. ш. 9.07306° сх. д. / 57.84722; 9.07306
Прибережні країни	Норвегія,  Швеція, Данія
Море	Балтійське море, Північне море
Макс. глибина	700 м[1]
Довжина	240 км
Ширина	110-130 км
Річки
Вливаються річки	Гломма
Протоки Каттегат і Скагеррак
Мапа

Скагерра́к (дан. Skagerrak, норв. Skagerrak, швед. Skagerrak) — акваторія між північно-західним берегом Ютландії і Скандинавським півостровом, з'єднує Північне море з Балтійським морем, через Каттегат, Великий і Малий Бельт, Ересунн. Через Скагеррак проходить один з найбільш завантажених морських маршрутів у світі, де можна зустріти судна з усієї планети. Тут також ведуть інтенсивне промислове рибальство^[2]. Екосистема протоки перебуває під негативним впливом прямої діяльності людини. Осло є єдиним великим містом на узбережжі Скагеррака.

Акваторія названа за данським містом Скаген, що розташоване на північному краю Ютландії. Нідерландське слово rak означає «пряма течія»^[3][4].

Має вигляд трикутника.

• Довжина — 240 км^[5][6].
• Ширина — 110—130 км.

Уздовж фіордових і шхерних берегів Скандинавського півострова тягнеться глибоководний (до 700 м) Норвезький жолоб, у низовинних ютландських берегів — піщані мілини і банки.

Солоність води в протоці — 30 ‰.

Старі назви для об'єднаних в одне ціле проток Скагеррак і Каттегат — Норвезьке море або Ютландське море; остання назва з'явилася в сазі о Кнютлінгах.

До завершення будівництва Ейдерського каналу в 1784 році (попередника Кильського каналу) Скагеррак був єдиним шляхом у Балтійське море. З цієї причини протока протягом століть мала великий міжнародний пасажиропотік. Після індустріалізації рух тільки збільшилася, і сьогодні Скагеррак є одною з найжвавіших проток у світі.

1862 року сильний шторм біля берегів Данії промив канал Тиборон у піщаній косі, яка прикривала вхід до Лім-фіорду з боку Північного моря — так з'явилася можливість проходу суден із Північного моря в Каттегат, минаючи Скагеррак. Однак через малі глибини Лім-фіорд підтримує тільки незначні перевезення.

Скагеррак був стратегічно важливою позицією для Німеччини під час обох світових воєн. Під час Першої світової війни тут відбулася одна з найбільших морських битв — Ютландська битва.

Необхідність контролю над протокою стала для Німеччини однією з причин для вторгнення до Данії та Норвегії під час Другої світової війни.

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Скагеррак так^[7]:

На заході: лінія, що з'єднує миси Ганстгольм (57°07′ пн. ш. 8°36′ сх. д. / 57.117° пн. ш. 8.600° сх. д. / 57.117; 8.600) і Ліннеснес, 58° пн. ш. 7° сх. д. / 58° пн. ш. 7° сх. д. / 58; 7).

На південному сході: північна межа Каттегату — лінія, що з'єднує Скаген (мис Гренен, найпівнічніша точка Данії) та Paternoster Skær (57°54′ пн. ш. 11°27′ сх. д. / 57.900° пн. ш. 11.450° сх. д. / 57.900; 11.450), а звідти на північний схід через мілини до острова Черн.

Високовольтна лінія постійного струму Скагеррак між Данією і Норвегією перетинає Скагеррак.

• Осло, Крістіансанн, Ларвік, Саннефіорд, Тенсберг, Мосс, Арендаль (Норвегія)
• Стремстад, Уддевалла (Швеція)
• Гіртсгальс (Данія)

Скагеррак є популярним місцем відпочинку у всіх трьох країнах. Уздовж узбережжя побудовано безліч дач і кілька пристаней для яхт.

Скагеррак є місцем проживання приблизно 2000 морських видів, багато з яких пристосовані до умов життя в його водах. Наприклад, у норвезького узбережжя нереститься скагерракська тріска (різновид тріски атлантичної), яка не мігрує на великі відстані, а здебільшого мешкає в норвезьких фіордах.

Різноманітність місць проживання і великий обсяг планктону на поверхні створюють сприятливі умови для морських мешканців. Серед мешканців протоки є деякі бентичні види, а інші пелагічні, але існують диференційовані морські шари, всередині яких види переміщаються вертикально на короткі відстані. Крім того, деякі види є демерсальнимі, переміщаючись між поверхнею і дном. До бентичних видів відносяться піскаркові, ліхтарна акула колюча, химера європейська, Argentina silus і Glyptocephalus cynoglossus. На поверхні моря мешкають оселедець атлантичний, скумбрія атлантична, шпрот європейський. Деякі демерсальні види: Pandalus borealis і Sabinea sarsi.

• 
  Clupea harengus
• 
  Scomber scombrus
• 
  Pandalus borealis

Крім піщаних і кам'янистих рифів, у протоці існують великі холодноводні коралові рифи, переважно з Lophelia. Риф Секкен у шведському морському національний парку Костергавет — це древній холодноводний кораловий риф. Тіслерський риф у норвезькому морському заповіднику національного парку Ітре Гвалер є найвідомішим кораловим рифом Європи. Рифи з лофелії також присутні в Норвезькому жолобі та на мілководді багатьох норвезьких фіордів^[8][9].

Скагеррак також має ряд рідкісних булькаючих рифів (дан. boblerev), які утворилися навколо холодних просочувань газу, зазвичай метану. Ці місця знаходяться переважно в данських водах Скагеррака на захід від Гіртсгальсу.

Норвегія:

• Національний парк Ітре Гвалер.
  

Швеція:

• Національний парк Костергавет.
• Браттен, район моря площею 120 878 гектарів за межами національного парку Костергавет, під захистом рифи на глибинах 200—500 метрів.
• Фіорд Гулльмарн, перша у Швеції морська заповідна зона (з 1983 року).
  

Данія:

• Коса Гренен і район моря площею 270 295 гектарів.

• Скаґеррак // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скагеррак

• Географическая энциклопедия — Скагеррак (рос.)
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966–1968.
• Скагеррак / БСЭ (рос.)
• [1]

Це незавершена стаття з географії Данії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії Норвегії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.