Стрижівка (Коростишівська міська громада)

село Стрижівка
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Коростишівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18040250250044148
Основні дані
Засноване	1783
Населення	1200
Площа	2,434 км²
Густота населення	538,21 осіб/км²
Поштовий індекс	12525
Телефонний код	+380 4130
Географічні дані
Географічні координати	50°18′7″ пн. ш. 28°59′9″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 28.98583° сх. д. / 50.30194; 28.98583
Середня висота над рівнем моря	185 м[1]
Водойми	річка Тетерів
Найближча залізнична станція	Стрижівка
Місцева влада
Адреса ради	с. Стрижівка
Карта
Стрижівка
Стрижівка
Мапа
Стрижівка у Вікісховищі

Стри́жівка ^[2]— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Коростишівської міської громади. Розташоване на лівому березі річки Тетерева за 5 км на захід від центру громади, біля автошляху Київ—Львів. Дворів — 420. Населення — 1200 осіб (за переписом 2020 року).

Біля села проходить залізниця, зупинка Стрижівка. У тепле півріччя через день ходить дизель-поїзд Житомир-Коростишів.

Перша писемна згадка про село датується 1783 роком. Назва села пішла від ремесла, яким тут займалися здавна. У кожному дворі були вівці, але не кожен міг дати їм раду, коли приходила пора стригти вовну. Збудували в селі стригарню, куди люди приводили овець. Вели також із інших сіл та хуторів. Звідси і пішло Стригарня, Стрижівка.

У роки першої російської революції в Стрижівці відбувся селянський виступ проти поміщика. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час Німецько-радянської війни проти нацистських загарбників билося 218 жителів села, з них 131 нагороджено орденами й медалями. 87 чоловік загинуло смертю хоробрих, (загинули також від куль заслонзагонів НКВС). За виявлений героїзм під час форсування Дніпра в районі Сошинівки Дніпропетровської області уродженцю Великих Кошарищ І. Й. Луфиренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На території Стрижівки розміщувалася бригада колгоспу «Заповіт Ілліча» (центральна садиба в селі Кмитів), який мав у користуванні 2198 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1786 га орної землі. За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства 89 колгоспників було нагороджено орденами й медалями. З 1959 року в селі розміщується Коростишівське шахтоуправління, а з 1963 року працювала брикетна фабрика. В селі є школа, клуб, бібліотека з книжковим фондом 11000 томів, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта.

До 2018 року центр сільської ради, якій був також підпорядкований населений пункт Колодязьки.

Близько 1924 року було збудовано семирічну школу в центрі села, а в 1938 році добудовано ще дві класні кімнати. Після війни школу відремонтували і вона відновила свою роботу.

Протягом останніх років педагогічний колектив основну увагу звертав на виявлення та розвиток здібностей і обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися і формування національного інтелекту. Багато випускників школи стали науковими працівниками, військовими, інженерами, лікарями, педагогами, хліборобами. Серед них: В. Бондаренко — професор-хірург, Г. А. Бондаренко — полковник, А. Шуринок — лікар-професор, В. А. Головін — викладач КПУ, Г. С. Гурман — викладач Київського інституту харчової промисловості, А. А. Грабар — підполковник, В. Г. Горбатенко — лікар-професор.

Майстрами педагогічної справи були: С. А. Бондаренко, О. А. Макаревич, Г. Г. Степурко, Є. Ю. Гаврилюк.

На сьогоднішній день (2010 р.) школу очолює Г. С. Пригон. У школі навчається 186 учнів, працює 24 педагоги. 19 із них мають вищу освіту, 5 — середню спеціальну. За результатами атестації, 3 вчителям встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно звання "старший учитель", 8 — «спеціаліст І категорії», 3 — "спеціаліст ІІ категорії".