Сухоребрик
| Сухоребрик | |
|---|---|
 | |
| Сухоребрик високий (S. altissimum) типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Сухоребрик (Sisymbrium) L. |
 Вікісховище: Sisymbrium | |
Сухоре́брик (Sisymbrium L.) — рід однорічних або багаторічних рослин з родини хрестоцвітих. Рід містить приблизно 50 видів, які поширені в Євразії, Африці, Північній Америці; сухоребрики інтродуковані до Центральної й Південної Америк, Австралії, та ін.
Однорічні, дворічні, рідше багаторічні трави. Корінь стрижневий. Листки чергові, запушені. Суцвіття — квітки зібрані у рихлу волоть, яскраво-жовтого кольору. Плід двостулковий стручок, трохи зігнутий, волосистий, багатонасінний. Одна рослина сухоребрика дає по 700—750 тис. насіння.
В Україні 9 видів, більшість бур'яни. Найпоширеніші: сухоребрик лікарський [Sisymbrium officinale (L.) Scop. = Erysimum officinale L.], розповсюджений скрізь (у Степу зрідка) біля жител. Сухоребрик високий або рогачка (Sisymbrium altissimum L. = Sinapis sinaipistrum Crantz) — типове перекотиполе, росте як бур'ян на полях, біля жител у всій Україні (крім Карпат).
Насіння сухоребрику лікарського містить 24 — 30 % жирної олії, молоде листя й насіння (з нього готують приправу, яка заміняє гірчицю) — їстівні. Насіння сухоребрику високого містить 34 — 37 % жирної олії, яка використовується в миловаренні, для виготовлення фарб і освітлення.
Придатна олія з сухоребрика і в харчовій промисловості, її можна використовувати в салатах замість гірчиці для присмаку. З подрібненого листя на Кавказі, в Ірані, Афганістані готують присмаку до м'ясних страв, яка заміняє гірчицю. У Греції, на Криті, в Малій Азії молоді листки використовують як овочі.
В СРСР 1930 року робилися спроби промислового використання сухоребрика. Було зібрано 4000 ц насіння, вихід олії з якого становив 21 %.
З листя сухоребрику лікарського можна добувати жовту фарбу.
Олію з Sisymbrium irio L. та Sisymbrium sophia L. розглядають як потенційне джерело біопалива.[1]
Лікувальні властивості сухоребрика були відомі ще з стародавньої Греції. Вперше описаний Теофрастом, потім Арістотелем і Діоскоридом.[2]
-
Сходи Sisymbrium loeselii -
-
Прикоренева розетка Sisymbrium altissimum -
.jpg)
- ↑ www.tandfonline.com. doi:10.1080/17597269.2018.1457315 https://www.tandfonline.com/action/captchaChallenge?redirectUri=%2Fdoi%2Fabs%2F10.1080%2F17597269.2018.1457315&. Процитовано 5 січня 2019.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.102
- Сухоребрик лікарський. SISYMBRIUM OFFICINALE (L.) SCOP. [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
