Січень
← січень → | ||||||
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
29 | 30 | 31 | ||||
2024 рік |
- XII Грудень
Сі́чень, заст. про́синець[1] — перший місяць року[2] в юліанському, новоюліанському та григоріанському календарях. Один із семи місяців, що налічують 31 день.
Найімовірніше, назва «січень» пов'язана з д.-рус. сѣча. В давнину цим словом називали ділянку лісу, розчищену від дерев і корчів[3]. Можливість такого етимологічного зв'язку підтверджується українським словом «просіка», а також спорідненими лексемами в інших слов'янських мовах: болг. сечище «ділянка лісу, відведена для вирубки», хорв. sječa, серб. сеча «рубання лісу, лісорозробка». Наймення місяця зумовлене підсіченням дерев перед весняним викорчовуванням, спалюванням залишків та сівбою, що було характерним для підсічно-вогневого землеробства тих часів[4][5]. Таким чином вдавалося одержати кілька високих врожаїв, перш ніж переходити до вирубки та освоювання нової ділянки[6][7].
Поширеним є пояснення назви тим, що в цьому місяці з силою січуть вітри, морози та сніги[a]. Таке тлумачення, зокрема, подає Яків Головацький у праці «Поділ часу у русинів»[9]. Імовірно, наведена етимологія є народною, бо спростовується наявністю в чеських діалектах аналогічної назви sečen «липень», що позначає пору «січення» трави, сіножаті. Використання в одній зі слов'янських мов назви січень для літнього місяця вказує на її зв'язок із сільськогосподарською працею, звідки й питоме значення «час вирубки лісу»[8].
Споріднені назви вживалися в старослов'янській (сѣчьнь)[b] і старобілоруській (сечень) мовах[8]. Нині подібна назва побутує в хорватській мові (siječanj), а також у деяких діалектах словацької[11] (veľký sečeň, sečeň), македонської (сечко) та болгарської[12] (голям сечко) мов[10]. У давньокиївських і староукраїнських пам'ятках слово сѣчьнъ позначало другий місяць (лютий)[13].
В Остромировому Євангелії січень згадується в заголовку до зачала на свято Обрізання Господнього:
Мс̑ца єноуара, просиньца рекомааго[4][14][15]. |
Наймення «просинець» трапляється також в інших давньокиївських апракосах і тетрах (у написаннях: просинець, просинць, просинѣць), зокрема в Крилоському та Путнянському євангеліях[16]. У формі просиньць назва завсідчена у Студійському уставі, перекладеному в Києві близько 1070 року[4][17]. Можливо, саме прасл. *prosinьcь було первісною назвою місяця в давньослов'янському календарі[18]. Більшість дослідників тлумачить слово як похідне від прасл. *sinǫti «засяяти», бо в цей час стає більше сонячного світла[19]. Ця назва місяця досі вживається в деяких покутських говірках[8].
Руські стародруки XVI—XVII століть згадують місяць як: стычень[c] (пол. styczeń), просинец[d], сѣчень[e], сѣрин[f][22]. У вжитку були й інші народні назви: сні́жень, снігови́к, льодови́к, щипу́н, тріску́н[23], а також: лю́тий, сі́чень пе́рший, про́симець / про́зимець[24], про́синь, сту́день, вогневи́к, лютові́й[25].
У більшості мов світу назви січня походять з лат. Ianuarius, на честь Януса — римського бога дверей і воріт. Первісно рік у римському календарі починався з березня, а першим місяцем січень став близько 450 р. до н. е. — за часів Нуми Помпілія, або за децемвірів. До 153 року до н. е. консули вступали на посаду 1 травня і 15 березня, надалі ж — 1 січня[26].
Січень — найхолодніший місяць року зі стійким сніговим покривом на переважній частині України, з частими хуртовинами, ожеледдю та туманами. Середня місячна температура повітря складає мінус 1—6 °C, у східних областях, на півночі Лівобережжя та в Карпатах — мінус 7—8 °C, у Криму — від мінус 2 °C до 4 °C.
У першій і другій декаді січня на більшій частині території західних та Запорізької областей здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік зниження; лише на крайньому заході України, у Криму та більшості південних областей цей перехід взагалі не відбувається.
Абсолютний мінімум температури — мінус 23—37 °C, в окремих пунктах східних, північних областей та в Карпатах — мінус 38—42 °C, на узбережжі Криму місцями мінус 13—22 °C. Абсолютний максимум температури — 8—14 °C, на Закарпатті, Прикарпатті та в південних областях — до 17 °C, у Криму — до 21 °C.
Середня місячна кількість опадів — 27—56 мм, на Закарпатті, в Карпатах і горах Криму — до 150 мм.
Найбільша висота снігового покриву звичайно спостерігається в третій декаді січня і становить в середньому 8—15 см, на північному сході країни — до 27 см; на півдні України сніговий покрив нестійкий[27].
- Володимирська гірка в січні
- Січень на Січеславщині
- Січень на берегах Орелі
- Січень у Карпатах
- Січневий ліс
- Січневий ранок в Україні
- Січень у 2018 році
- Січень: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31
- Список всіх днів
- 0 січня
- ↑ Таке розуміння етимології січня відбите в низці прислів'їв і приказок:
- ↑ Слово сѣчьнь вживалося також у значенні «лютий»[10].
- ↑ А саме:
- Франциск Скорина. Мала подорожня книжка. Вільна, 1522[20];
- Андрій Римша. Которого сѧ мс̑ца што за старыхъ вековъ дѣєло короткоє описанїє («Хронологія»). Острог, 1581[21];
- ↑
- Анфологіон. Київ, 1619[22];
- ↑
- Анфологіон. Львів, 1643, 1651, 1694;
- Анфологіон. Новгород-Сіверський, 1678;
- Часослов. Київ, 1633;
- Полуустав. Київ, 1643;
- Псалтир. Київ, [1643—1644];
- Полуустав. Київ, 1672;
- Святці. Київ, 1680;
- Полуустав. Київ, 1691;
- Часослов. Львів, 1642, [1668], 1692[22];
- ↑
- Устав молитв. Львів, 1670:
- Таке написання є помилкою, що спричинена неправильним прочитанням слова в рукописі[22].
- Устав молитв. Львів, 1670:
- ↑ Просинець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Січень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сѣча // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 903.(рос. дореф.)
- ↑ а б в Назви часових понять // Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук ; АН України, Ін-т укр. мови. — К. : Наукова думка, 1992. — С. 55—58. — 412 с. — ISBN 5-12-000639-6.
- ↑ Січень // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — С. 258—259. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Горленко В., Бойко І. Народна землеробська техніка українців. — К., 1971.
- ↑ Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:215)
- ↑ а б в г М. Кочерган. З історії українських назв місяців // Мовознавство : журнал. — К. : Наукова думка, 1967. — № 1 (січень-лютий). — С. 50—51.
- ↑ Яків Головацький. Поділ часу у русинів // Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. — Львів: Просвіта, 1913. — С. 276—285.
- ↑ а б F. R. Miklosich. Die slavischen Monatsnamen. — Wien, 1867. — С. 20.(нім.)
- ↑ Pôvodné názvy mesiacov.(словац.)
- ↑ Й. Заимов. Българските народни имена на месеците // Известия на института за български език. — София, 1954. — Т. III. — С. 109.(болг.)
- ↑ Сѣчьнъ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 906.(рос. дореф.)
- ↑ Остромирово Евангеліе 1056—57 года : Съ приложеніемъ греческаго текста евангелій и съ грамматическими объясненіями / Изд. А. Востоковымъ. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1845. — С. 256. — 623 с.(рос. дореф.)
- ↑ Остромирове Євангеліє 1056—1057 рр.
- ↑ Просиньць // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 2. — С. 1567.(рос. дореф.)
- ↑ «Устав Студийский» по списку XII в. ; Фрагм. / Подгот. к печ. Д. С. Ищенко // Источники по истории русского языка. — М. : Наука, 1976. — С. 228.(рос.)
- ↑ Šaur, Vladimír. Příspěvek k rekonstrukci praslovanských názvů měsíců // Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. A, Řada jazykovědná. — Brno : Masarykova univerzita, Filozofická fakulta, 1972. — Т. 21. — С. 67—78.(чес.)
- ↑ Просинець // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 601. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Скарына Ф. Творы : Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. — Мн. : Навука і тэхніка, 1990. — 207 с. — ISBN 5-343-00151-3.(біл.)
- ↑ Сборникъ снимковъ съ славяно-русскихъ старопечатныхъ изданій : Матеріалы для исторіи славянскаго книгопечатанія / Составилъ С. Л. Пташицкій. — СПб., 1895. — Ч. I : XV и XVI вѣкъ. — Табл. XXI, XXII.(рос. дореф.)
- ↑ а б в г Шустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных книгах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: междисциплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.(рос.)
- ↑ Січень // Знаки української етнокультури: Словник-довідник / Жайворонок В. В. — К. : Довіра, 2006. — С. 544—545.
- ↑ Hołyńska-Baranowa, Tatiana. Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław : Wydawnictwo polskiej akademii nauk, 1969.(пол.)
- ↑ Січень // Місяцелік. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. — К. : Мистецтво, 1993. — С. 166. — 208 с. — ISBN 5-7715-0432-7.
- ↑ B. Richmond. Time Measurement and Calendar Construction. — 1956. — С. 113.(англ.)
- ↑ Коротка кліматична характеристика січня. betaren.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Календар офіційних свят в Україні. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 10 вересня 2024.
- ↑ Василечко в Новий рік в’їжджає (14 січня) — Олександр Токар. otokar.com.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
- ↑ День ясний — хліба чисті (Водохреща, 19 січня) — Олександр Токар. otokar.com.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.