Теорема про кінетичну енергію системи
Теорема про кінетичну енергію системи — одна із загальних теорем динаміки, наслідок законів Ньютона. Пов'язує кінетичну енергію механічної системи з роботою сил, що діють на тіла, які становлять систему. Системою, про яку йдеться, може виступати будь-яка механічна система, що складається з будь-яких тіл[1][2].
Кінетичною енергією системи називають суму кінетичних енергій усіх тіл, що входять до системи. Для визначеної в такий спосіб величини справедливе твердження[1][2]:
Зміна кінетичної енергії системи дорівнює роботі всіх внутрішніх та зовнішніх сил, що діють на тіла системи.
Теорема допускає узагальнення на випадок неінерційних систем відліку. У цьому випадку до роботи всіх зовнішніх і внутрішніх сил необхідно додати роботу переносних сил інерції (коріолісові сили інерції не можуть виконувати роботу)[3].
Розглянемо систему матеріальних точок із масами , швидкостями та кінетичними енергіями . Для малої зміни кінетичної енергії (диференціала), що відбувається протягом деякого малого проміжку часу буде виконуватися
Враховуючи що являє собою прискорення -ої точки , а — переміщення тієї ж точки за час , отриманий вираз можна записати у вигляді:
Використовуючи другий закон Ньютона і позначаючи рівнодійну всіх сил, що діють на точку, як , отримуємо
а потім, відповідно до визначення роботи ,
Підсумовування всіх рівнянь такого вигляду, записаних для кожної з матеріальних точок, приводить до формули зміни повної кінетичної енергії системи:
Ця рівність виражає твердження теореми про зміну кінетичної енергії системи в диференціальному вигляді.
Проінтегрувавши обидві частини рівності за довільно взятим проміжком часу між деякими і , отримаємо вираз теореми про зміну кінетичної енергії в інтегральній формі:
де і — Значення кінетичної енергії системи в моменти часу і відповідно.
Підкреслимо, що тут, на відміну від випадків теореми про зміну кількості руху системи та теореми про рух центра мас системи, враховується робота не лише зовнішніх, але й внутрішніх сил.
Окремий інтерес становлять системи, в яких на тіла діють потенціальні сили[4]. Для таких сил уводиться поняття потенціальної енергії, зміна якої в разі однієї матеріальної точки за визначенням задовольняє співвідношенню:
де і — значення потенціальної енергії точки в початковому і кінцевому станах відповідно, а — робота потенціальної сили, що виконується при переміщенні точки з початкового стану в кінцевий.
Зміна потенційної енергії системи отримується як сума змін енергії всіх тіл системи:
Якщо всі внутрішні та зовнішні сили, що діють на тіла системи, потенціальні[5], то
Підставляючи отриманий вираз у рівняння теореми про кінетичну енергію, отримаємо:
або, що те саме
Інакше кажучи, виходить, що для повної механічної енергії системи виконується
Отже, можна зробити висновок:
Якщо на тіла системи діють лише потенціальні сили, то повна механічна енергія системи зберігається.
Це твердження й становить зміст закону збереження механічної енергії, який є наслідком теореми про кінетичну енергію і одночасно окремим випадком загального фізичного закону збереження енергії[1][2].
У тих випадках, коли предметом вивчення є лише рух системи, а реакції зв'язків не цікаві, користуються формулюванням теореми для системи з ідеальними стаціонарними зв'язками, яка виводиться з урахуванням принципу д'Аламбера — Лагранжа.
Теорема про зміну кінетичної енергії системи з ідеальними стаціонарними зв'язками стверджує:
Диференціал кінетичної енергії системи з ідеальними стаціонарними зв'язками дорівнює сумі елементарних робіт на дійсних переміщеннях зовнішніх і внутрішніх сил, що діють.
Теорема доводиться в такий спосіб. Замінюючи в загальному рівнянні динаміки на , отримуємо:
або
Оскільки , отримуємо остаточно:
Верхні значки в цих виразах означають: — активна (тобто, така, що не є реакцією зв'язків) сила, (від англ. external) та (від англ. internal) — відповідно, зовнішня та внутрішня сила.
- Теорема про рух центра мас системи
- Теорема про зміну кількості руху системи
- Теорема про зміну моменту імпульсу системи
- ↑ а б в Тарг С. М. Краткий курс теоретической механики. — М. : Высшая школа, 1995. — С. 301—323. — ISBN 5-06-003117-9.
- ↑ а б в Журавлёв В. Ф.[ru]. Основы теоретической механики. — М. : Физматлит, 2001. — С. 70-71. — ISBN 5-95052-041-3.
- ↑ Жирнов Н. И. Классическая механика. — Серия: учебное пособие для студентов физико-математических факультетов педагогических институтов. — М., Просвещение, 1980. — Тираж 28 000 экз. — с. 262
- ↑ Нагадаємо, що сили називають потенціальними, якщо робота, яку вони виконують під час переміщення матеріальної точки, визначається лише початковим і кінцевим положеннями точки і не залежить від вибору траєкторії.
- ↑ Тобто, дисипативні сили відсутні.