Тихоголос золотодзьобий
| Тихоголос золотодзьобий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Arremon aurantiirostris Lafresnaye, 1847 | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Тихоголос золотодзьобий[2] (Arremon aurantiirostris) — вид горобцеподібних птахів родини Passerellidae. Мешкає в Мексиці, Центральній та Південній Америці. Виділяють низку підвидів
Довжина птаха становить 14,5-15,5 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова чорна, над очима білі смуги, що доходять до шиї, на тім'ї малопомітна сіра смуга. Дзьоб яскраво-оранжевий. Горло і передня сторона шиї білі, задня сторона шиї сіра. На грудях велика чорна пляма. Живіт білий, боки сіруваті, верхня частина тіла темно-оливкова, на плечах жовті плями. У молодих птахів дзьоб темний, забарвлення тіла однорідне темно-оливкове зі світлішим горлом.[3]
Виділяють вісім підвидів:[4]
- A. a. saturatus Cherrie, 1891 — північно-східна Мексика, Гватемала, Беліз;
- A. a. rufidorsalis Cassin, 1865 — Гондурас і північно-західна Панама;
- A. a. aurantiirostris Lafresnaye, 1847 — західна Коста-Рика і центральна Панама;
- A. a. strictocollaris Todd, 1922 — східна Панама і північно-західна Колумбія;
- A. a. occidentalis Hellmayr, 1911 — західна Колумбія і північно-західний Еквадор;
- A. a. santarosae Chapman, 1925 — південно-західний Еквадор;
- A. a. erythrorhynchus Sclater, PL, 1855 — північна Колумбія;
- A. a. spectabilis Sclater, PL, 1855 — південно-східна Колумбія, східний Еквадор, північно-східне Перу.
Золотодзьобі тихоголоси поширені від Оахаки в Мексиці, через північ Центральної Америки до північного Перу. Живе в густих субтропічних і тропічних вологих лісах. Здебільшого птах мешкає в рівнинах, хоча в Коста-Риці золотодзьобий тихоголос живе на висоті до 1200 м над рівнем моря.
Золотодзьобі тихоголоси харчуються насінням, комахами і фруктами, шукають їжу на землі та на чагарниках. Харчуються в парах, мажують утворювати невеликі зграйки.
Сезон розмноження триває з квітня по серпень. Гніздо робиться з листя, корінців, папороті та плаунів, розміщується на землі, серед повалених дерев або в дуплі. В кладці два яйця білого кольору з коричневими або чорними плямками.
- ↑ BirdLife International (2016). Arremon aurantiirostris. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Description. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). New World Sparrows, Bush Tanagers. IOC World Bird List Version 10.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 31 May 2020.
- Howell, Steve N.G., y Sophie Webb. 2007. A guide to the birds of Mexico and northern Central America. Oxford University Press, Estados Unidos. ISBN 9780198540120
- Peterson, Roger Tory, y Edward L. Chalif. 2008. Aves de México. Guía de campo. Editorial Diana, México. ISBN 9789681332075
- Sada, A.M.; Phillips, R., y Ramos, M.A. 1984. Nombres en castellano para las aves mexicanas. Publicación de Divulgación No. 17. Instituto Nacional de Investigaciones sobre Recursos Bióticos. México. Citado por Peterson y Chalif (2008).
- Skutch, Alexander F. (1954). Orange-billed sparrow (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 94—100. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
- Orange-billed sparrow photo gallery [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] VIREO Photo [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Article chandra.as.utexas.edu
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |