Транспорт Шпіцбергену

Транспорт Шпіцбергену
Транспортна система Шпіцбергену (англ.)
Територія
Площа	62,0 тис. км² (125-те)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Ньютонтоппен (1717 м)
Повітряний
Аеропортів	4 (190-те)
Водний
Узбережжя	3587 км
Головний порт	Лонг'їр
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту і зв'язку
Голова	міністр Кетіл Солвік-Ольсен

Транспорт Шпіцбергену представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 62 045 км² (125-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — ; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км^[2][3]. Географічне положення Шпіцбергену дозволяє країні контролювати транспортні шляхи ^[4].

• 
  Вулиці в Барецбурзі
• 
  Головний засіб пересування взимку
• 
  Гусеничний транспорт
• 
  Типовий дороговказ і стоянка автотранспорту на архіпелазі

У країні, станом на 2013 рік, діє 4 аеропорти (190-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 3 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (3)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик^[1].

• 
  Аеропорт Лонг'їру
• 
  Термінал аеропорту Лонг'їру
• 
  Геліпорт у Піраміді
• 
  Досліджувальний літак

Шпіцберген не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси архіпелагу в міжнародній організації представляє Норвегія^[5].

Головні морські порти країни: Баренцбург, Лонг'їр, Ню-Алесунд, Піраміда.

• 
  Гавань Лонг'їру
• 
  Вугільний термінал Баренцбурга
• 
  Причал Піраміди
• 
  Кораблетроща на острові Ведмежому

• 
  Шпіцбергенський автобус у аеропорту

Норвегія здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Міністр транспорту і зв'язку. Станом на 29 грудня 2016 року міністерство в уряді Ерни Сольберг очолював Кетіл Солвік-Ольсен^[6].

• Економіка Шпіцбергену

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Шпіцбергену

• Карти транспортної системи Шпіцбергену [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
• Карти Шпіцбергену [Архівовано 21 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Шпіцберген^{[недоступне посилання з липня 2019]} з часопису «Вокруг света».