Т-80У

Т-80У
Т-80У
Т-80У
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні з 1985
Оператори див. Оператори
Історія виробництва
Розробник ЛКЗ
Розроблено з кінця 1970-х
Виробник ЛКЗ
ОЗТМ(інші мови)
ХЗТМ
Вартість одиниці 824 000 руб.
Виготовлення 1985 – 1990-ті
Виготовлена
кількість		 кілька сотень
Варіанти Т-80УД, Чорний орел
Характеристики
Вага 46 т
Довжина 9,6 м
Довжина корпусу 7 м
Ширина 3,6 м
Висота 2,2 м
Екіпаж 3: командир, механік-водій, навідник
Броня комбінована броня, динамічний захист «Контакт-5»
Головне
озброєння
 125-мм гармата 2А46М-1
Другорядне
озброєння
 1 × 12,7-мм НСВТ
1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун ГТД-1000ТФ або ГТД-1250
1000–1250 к.с.
Питома потужність 23,9 або 27,2 кс/т
Швидкість 65–70 км/год
Т-80У у Вікісховищі

Т-80У (індекс ГБТУ — Об'єкт 219АС) — радянський основний бойовий танк родини Т-80. Виготовлявся з 1985 року на ЛКЗ та ОЗТМ(інші мови), тоді як ХЗТМ займався виготовленням його дизельної версії, Т-80УД (Об'єкт 478Б). Т-80У та УД були найпотужнішими танками СРСР, після його розпаду газотурбінний Т-80У отримав розвиток у Росії, а Т-80УД серійно виготовлявся в Україні на експорт і ліг в основу українських Т-84. Виготовлено кілька сотень одиниць. Т-80У стоять на озброєнні Кіпру, Південної Кореї, Росії та України, а Т-80УД тільки в Пакистану.

Порівняно з попередніми моделями Т-80Б/БВ, Т-80У отримав нові систему керування озброєнням 1А45 «Іртиш», комплекс керованого озброєння 9К119 «Рефлекс» і вбудований динамічний захист «Контакт-5». Маса танка при цьому зросла з 43,7 до 46 тонн.

Т-80У став найкращим радянським танком, але це обійшлось дорого: Т-80У коштував 824 000 рублів проти 280 000 за Т-72Б. При цьому дослідження ВНДІ «Трансмаш» показали, що бойова ефективність Т-80У переважала не настільки суттєво.[1]

Історія[ред. | ред. код]

«Об'єкт 219А» в музеї в Кубинці

Передумови[ред. | ред. код]

З виходом на пенсію головного конструктора ХКБМ Олександра Морозова в травні 1976 і його смертю 1979 року, міністр оборони Дмитро Устинов вирішив уніфікувати виробництво танків, оскільки на той момент у серійному виробництві вже перебували три танки: Т-64, Т-72 та Т-80. На той момент харківські конструктори саме працювали над «Об'єктом 476» (або «Виріб 9А»), який був суттєво модернізованим Т-64Б з новою баштою та системою керування вогнем танка 1А45 «Іртиш» з прицілом 1Г46. Ця модифікація також мала нове покоління комбінованої броні. На той момент НДІ сталі мав два нових варіанти такого захисту: броня з «відбивними пластинами» (рос. броня с отражающими пластинами) для Т-72Б і з «комірчастим наповнювачем» (рос. броня с ячеистым наполнителем) для «Об'єкта 476», остання була дорожчою та сучаснішою.[1]

Об'єкти 219А та 219В[ред. | ред. код]

Ідея уніфікації полягала в тому, щоб нову башту поставити на шасі Т-80Б, після чого виготовляти в Харкові замість Т-64Б саме цей варіант, названий «Об'єкт 219А» або «Ольха». Цей танк також називають «Т-80А», але це не зовсім коректно, позаяк його не приймали на озброєння. Таким чином, новий головний конструктор ХКБМ Микола Шомін відповідав за бойове відділення танка з баштою та комплексом озброєння, а ЛКЗ під керівництвом Миколи Попова відповідав за проєкт у цілому. На 1982 «Об'єкт 219А» був придатний до випуску в Харкові, але поява нових танкових керованих ракет і динамічного захисту відклали його.[1]

Також потребував заміни й комплекс керованого озброєння «Кобра»: він показав гарну влучність, однак дорого коштував і мав проблеми з надійністю.[1]

Для інтеграції нового форсованого двигуна ГТД-1000ТФ, новітньої ракети «Рефлекс» і системи керування вогнем 1А45 було створено «Об'єкт 219В». Деякі з 219А та 219В навіть отримали динамічний захист «Контакт-1».[1]

Об'єкт 219АС[ред. | ред. код]

Динамічний захист «Контакт-1», який 1982 рік почали встановлювати на танки Т-80БВ, не був популярним серед військових через те, що додавав 1,2 тонни до ваги танка. Також він захищав лише від кумулятивних боєприпасів, але не від БОПСів, які набули поширення на західних танках. СРСР отримав захоплені ізраїльські 105-мм підкаліберні снаряди M111 і випробування показали, що цей боєприпас пробиває в лоб Т-72 і Т-80. Для цього на верхню лобову деталь Т-80Б додали 20-мм лист броні, а НДІ сталі пришвидшив розробку динамічного захисту наступного покоління, здатного протистояти підкаліберним снарядам.[1]

Напрацювання «об'єктів» 219А та 219В разом з «Контактом-5» лягли в основу нового зразка «Об'єкт 219АС». Перші 20 передсерійних зразків було виготовлено наприкінці 1983 року, з них 8 одразу відправились на полігонні випробування. Він був готовий 1983 та прийнятий 1985 року на озброєння як Т-80У та пішов у серійне виробництво 1987 на ОЗТМ(інші мови).[1]

Від 1977 року було передбачено виробництво Т-80 з ГТД й на харківському Заводі імені Малишева (ХЗТМ), що мало розпочатись 1983 року.[2] Для цього ХКБД мав створити власний газотурбінний двигун ВГТД-1000ФМ потужністю 1250 к.с., що потребувало побудови нових цехів і підготування фахівців. Через проблеми зі створенням двигуна 1983 року роботи зупинили на користь опанування виробництва форсованої до 1200—1250 к.с. версії ГТД-1000Т, що стояв на серійних Т-80. Цей двигун суттєво відрізнявся від ВГТД і потребував знову проводити роботи з нуля, тож його приймання відбулось аж 1985 року.[3] Хоча Устинов усе ж домігся виробництва Т-80У з ГТД калузького виробництва в Харкові, цей процес був дуже повільним і зрештою від нього відмовились на користь дизельного Т-80УД.[4] Всього в Харкові виготовили 45 Т-80У.[5]

Т-80УД[ред. | ред. код]

Докладніше: Т-80УД

Через проблеми зі створенням і опануванням газотурбінних двигунів у Харкові вище керівництво 1981 року дозволило розробку Т-80У з резервним двигуном 6ТД-1, який активно просували харківські конструктори. Цей танк мав індекс «Об'єкт 478Б».[6]

Смерть міністра оборони Устинова наприкінці 1984 року дозволила більш вільно займатись дизельним танком,[7] а в січні 1985 року заступник нового міністра оборони Віталій Шабанов вперше визнав, що Міноборони весь час вело дві паралельні лінії — ГТД і дизель. При цьому саме харківський 6ТД був найбільш досконалим і готовим до виробництва.[4] Постановою від 2 вересня 1985 було запущено серійне виробництво «Т-80У з двигуном 6ТД», а виробництво танкових ГТД завершено.[8] До кінця 1985 року в Харкові зібрали перші 5 танків «Об'єкт 478Б», 1986 року їх було запущено в серію, а 1987 року прийнято на озброєння СРСР під позначенням Т-80УД.[9][10] Освоєння Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.[11][12]

Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]

ЛКЗ після розпаду СРСР був неактивним, а ОЗТМ[ru] продовжував вести роботу над Т-80У. На залишках радянських коштів завод розробив командирський Т-80УК («Об'єкт 630А») з покращеним нічним прицілом «Агава», комплексом оптико-електронного придушення «Штора-1», додатковим радіо для командира та навігаційною апаратурою. Також завод розробив низку варіантів з активним захистом.[13]

Погані бойові результати Т-80БВ в Першій російсько-чеченській війні склали погану репутацію сімейству Т-80. Хоча реальними причинами були відсутність адекватного планування, невдала тактика застосування та брак навченості екіпажів, саме на конструктивні недоліки Т-80 посилався міністр оборони РФ Павло Грачов, розповідаючи про причини провалу в штурмі Грозного.[13]

Висока вартість танка Т-80У та його експлуатації, порівняно з Т-72 і Т-90, не сприяли як експорту, так і популярності всередині країни, до того ж конкуренцію Т-80У складали українські Т-80УД і Т-84. Уралвагонзавод (УВЗ) скористався вікном можливостей, перейменувавши Т-72БУ на Т-90 і розпочавши його рекламну кампанію — і вже 1996 року саме його ЗС РФ обрали як свій майбутній танк. Втім, до 2005 російська влада не фінансувала нові танки. УВЗ тримався за допомогою більшого експорту й виробництва залізничного устаткування, а ОЗТМ зрештою збанкрутував 2006 року.[13]

Опис[ред. | ред. код]

Компонування[ред. | ред. код]

Т-80У зберігає компонування Т-80 із моторно-трансмісійним відділенням у задній частині, бойовим відділенням посередині та відділенням керування в передній частині.[14]

Захист[ред. | ред. код]

Броня лоба корпуса та башти комбінована, принципово сучасніша за броню попередніх танків. На Т-80У застосовано броню з «комірчастим наповнювачем» (рос. броня с ячеистым наполнителем), що заливається поліефіруретаном. Комбінована броня башти має зовнішній шар сталі товщиною 60—85 мм і внутрішній, товщиною 80 мм. Між ними розташовані два шари комірчастого наповнювача, розділені 20-мм сталевою пластиною. Наповнювач реалізує принцип напівактивного захисту, який використовує для захисту енергію засобу ураження: енергія кумулятивного струменя переходить у кінетичну енергію середовища, після чого повторно взаємодіє з кумулятивним струменем, послаблюючи його. Порівняно зі склопластиком (як на Т-80Б/БВ), такий захист зменшує габарити й масу на 15 і 30% відповідно, а порівняно з монолітною сталлю — на 60% маси за подібних габаритів. Броня лоба корпуса залишилась п'ятишаровою зі склопластиковими панелями.[15]

Підбитий Т-80У, на якому можна побачити клиноподібне розміщення блоків «Контакту-5» та відкриті касети для встановлення вибухових пластин.

Т-80У обладнаний вбудованим динамічним захистом (також називється ДЗ другого покоління) «Контакт-5»[прим. 1], який здатний ефективно боротись проти кумулятивних снарядів, а завдяки товстій метальній пластині також знижує ефективність підкаліберних снарядів. Через значну вагу елементи цього ДЗ мали встановлюватись на заводі під час виготовлення або капітального ремонту.[1] Динамічний захист розташований на лобі та бортах корпуса, на лобі, бортах і даху башти.[14]

Для захисту від ЗМУ танк має систему захисту, що за сигналом давачів герметизує танк і створює незначний надлишковий тиск. Броня також має підбій і надбій з водневмісними полімерами з додаванням свинцю, літію та бору.[14]

За російськими заявами, лобова броня башти Т-80У надає захист 780 мм і 1320 мм RHAe для підкаліберних і кумулятивних боєприпасів відповідно,[1] тому в межах курсового кута 35° Т-80У захищений від більшості масових кумулятивних засобів ураження.[14]

Озброєння[ред. | ред. код]

Задньо-бічна проєкція танка. На башті видно винесену стійку з кулеметом, командирський прилад спостереження ПНК-4С та ОПВТ на задній частині башти.

Т-80У озброєний 125-мм гладкоствольною танковою гарматою-пусковою установкою 2А46М-1 з двоплощинним стабілізатором 2Е42 (рос. 2Э42), теплозахисним кожухом та пристроєм вбудованого контролю вивірення прицілу навідника. Механізм обертання башти замінено з електрогідравлічного на електромеханічний.[14]

Кероване озброєння представлене комплексом 9К119 «Рефлекс». На відміну від радіокерованої ракети 9М112 у Т-80Б, 9М119 керується за допомогою лазерного променя, випромінювач якого входить до прицілу 1Г46. Порівняно з 9М112, дальність пострілу зросла з 4 до 5 км, а бронепробиття з 600 до 700 мм сталевого еквіваленту.[1]

Для керування озброєнням використовується система керування вогнем танка (СКВТ) 1А45 «Іртиш», що дозволяє навіднику та командиру проводити незалежний пошук цілей та ведення вогню, а також розраховує кути піднесення й випередження на основі даних із давачів, швидкості танка та цілі, атмосферних показників тощо. Приціл 1Г46 у складі 1А45 має лазерний далекомір і канал керування ракетою. В темну пору доби використовується активно-пасивний нічний приціл зі стабілізованим полем зору «Буран-ПА», а з 1992 року встановлюється тепловізійний приціл «Агава-2», яким може користуватись і командир за допомогою спеціального каналу.[14]

Для спостереження за полем бою командир використовує комбінований денний і нічний комплекс ПНК-4С зі спостережувальним пристроєм ТКН-4С. Порівняно з попередником, ТКН-3, він був оснащений стабілізованим у вертикальній площині полем зору та більшою кількістю виведеної інформації. Режим «дубль» дозволяє командиру самостійно навести гармату на ціль і вести вогонь, тобто, повністю брати контроль над озброєнням у свої руки.[14] Ззовні над ТКН-4С розташований оглядовий перископ без збільшення.[16]

Також танк має спарений з гарматою кулемет ПКТ і зенітний кулемет НСВТ. Установка зенітного кулемета відрізняється від усіх попередніх радянських основних бойових танків, включно з Т-80Б. Кулемет встановлюється на одну з трьох стійок, розташованих біля командирської башточки з різних боків.[14] При цьому командиру необхідно вилізти з люка для ведення вогню.[16]

  • Місце навідника Т-80У. По центру денний приціл 1Г46, ліворуч нічний приціл «Буран-М».
    Місце навідника Т-80У. По центру денний приціл 1Г46, ліворуч нічний приціл «Буран-М».
  • Місце командира. По центру спостережувальний пристрій ПНК-4С
    Місце командира. По центру спостережувальний пристрій ПНК-4С
  • Вид на башту ззаду. Видно ОПВТ (ближній план), блоки динамічного захисту, давач вітру (чорний) та інше
    Вид на башту ззаду. Видно ОПВТ (ближній план), блоки динамічного захисту, давач вітру (чорний) та інше

Двигун і ходова[ред. | ред. код]

Як і попередні Т-80, танк обладнаний газотурбінним двигуном ГТД-1000ТФ потужністю 1100 к.с., з 1990 встановлювався ГТД-1250 (1250 к.с.).[14] Висока питома потужність (23,9 або 27,2 к.с./т залежно від двигуна) була найвищою з усіх танків світу станом на 2000 рік, і на демонстраціях часто показували танковий стрибок, за що танк прозвали «летючим танком».[17]

Ходова частина в цілому аналогічна Т-80.

Інше обладнання[ред. | ред. код]

Танк має також додатковий електроагрегат ГТА-18А, термодимову апаратуру, систему поставлення димової завіси 902Б «Туча», устаткування для самокопування[ru], кріплення для протимінного трала[en] КМТ-6, обладнання для підводного водіння танка (на пізніх версіях це «Брод» або «Брод-М»)[18].[14]

Радіостанцію Р-123 замінено на ультракороткохвильову симплексну Р-173, що працює одночасно в режимі прийому та передавання. Також наявний танковий перемовний пристрій.[14]

Для підвищення ймовірності виживання на полі бою танк має автоматичну протипожежну систему 3ЕЦ13 «Іней» (рос. 3ЭЦ13 «Иней»).[19]

  • Подолання водної перешкоди з ОПВТ
    Подолання водної перешкоди з ОПВТ
  • Вид на ОПВТ ззаду
    Вид на ОПВТ ззаду
  • Мінний трал ТМТ-К
    Мінний трал ТМТ-К

Камуфляж[ред. | ред. код]

Наприкінці 1980-х років Радянська армія почала застосовувати триколірну схему, подібну до тогочасної американської. Схема складалась із темно-зеленого основного кольору та включень сіро-жовтої й чорної емалі ХС-5146. З цим розфарбуванням танки відправлялись і на експорт, зокрема, до Кіпру.[13]

Характеристики[ред. | ред. код]

Див. також: Т-80#Порівняння характеристик

Характеристики танка Т-80У[20]:

Розміри та маса[ред. | ред. код]

  • Бойова маса: 46 тонн
  • Довжина з гарматою: 9556 м
  • Довжина корпусу: 7012
  • Ширина корпусу: 3603 мм
  • Висота: 2202 мм

Ходові якості[ред. | ред. код]

  • Двигун: газотурбінний, ГТД-1000ТФ або ГТД-1250
  • Потужність двигуна: 1100 або 1250 к.с.
  • Питома потужність: 23,9 або 27,2 к.с./т
  • Максимальна швидкість руху: 65—70 км/год
  • Запас ходу: 400 км
  • Середній питомий тиск на ґрунт: 0,865 кгс/м²
  • Максимальний кут підйому: 32°
  • Максимальний кут крену: 30°
  • Подолання перешкод:
    • ширина рова: 2,85 м
    • висота вертикальної стінки: 1,0 м
    • глибина броду: 1,8 м (без підготовки)
    • глибина з ОПВТ: 5 м

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну (з 2022)[ред. | ред. код]

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Знищений унікальний Т-80УМ2 під Тростянцем, березень 2022.

4-та танкова дивізія (Кантемирівська), оснащена переважно сучасними Т-80, зазнала важких втрат на початку вторгнення.[21] Її розбиття мало й символічне значення, оскільки цей підрозділ вважався елітним.[22] У ході Слобожанського контрнаступу Кантемирівська дивізія знову зазнала тяжких втрат і втратила боєздатність. Сумарна кількість втрачених Т-80У від початку вторгнення склала близько 90 одиниць, з яких близько половини потрапили до Сил оборони України та згодом використовувались проти росіян.[23][24] За даними IISS, протягом року вторгнення Росія втратила близько 2/3 наявних Т-80БВ/У.[25]

У березні 2022 року в Сумській області в результаті українського артилерійського удару було знищено єдиний прототип Т-80УМ2 з комплексом активного захисту «Дрозд».[26][27] Танк перебував на озброєнні Кантемирівської дивізії. За кілька тижнів до початку повномасштабної війни такий танк був помічений на навчаннях у Білорусі.[28] Крім того, українським військовим вдалось захопити майже неушкодженим рідкісний командирський Т-80УК і ще один знищити. Таких танків було виготовлено всього кілька одиниць, усі вони перебували в 4 ТД.[29][30]

Станом на квітень 2024 року за даними Oryx відомо про такі втрати серед танків родини Т-80У (знищено/захоплено): 44/46 Т-80У, 1/1 Т-80УК, 3/4 Т-80УЕ-1 та єдиний відомий зразок[31] Т-80УМ2. Також знищено 9 невстановлених моделей Т-80 і захоплено 2.[32]

Модифікації[ред. | ред. код]

Т-80УК
Т-80УМ-1
Вище: Т-80УК. На лобі башти видно придушувачі комплексу «Штора-1», на даху башти встановлено давачі лазерного опромінення.
Нижче: Т-80УМ-1 з комплексом активного захисту «Арена»
  • Т-80У («Об'єкт 478АС») — основний серійний варіант з системою керування вогнем 1А45 і нічним прицілом ТПН-4 «Буран-ПА». З 1992 року виготовлялась версія, яку називають Т-80УМ, Т-80У(М) або Т-80У-М, з покращеними системою керування вогнем і захистом.[33]
    • Т-80УК («Об'єкт 630А») — серійний командирський варіант Т-80У, розроблений на початку 1990-х. Встановлені: тепловізійний приціл «Агава-2», система «Штора-1», додаткова радіостанція, навігаційна система ТНА-4-3, система дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів, автономна енергоустановка АБ-1-П28 (1 кВт) і короткохвильова радіостанція.[14][13][16] Вперше продемонстрований на IDEX-1995.[34]
    • Т-80УА — встановлені нова система керування вогнем 1А45-1 з тепловізійним прицілом ПК-5 «Буран-М», «Штора-1», система дистанційного підриву «Айнет», гармата 2А46М-4, давачі вітру й вигину ствола та оновлена електроніка. Механізм заряджання модифіковано для вогню потужнішими підкаліберними снарядами довжиною 740 мм. Також встановлено двигун ГТД-1250.[35]
    • Т-80УЄ — варіант, подібний до Т-80УК, але без додаткової радіостанції та деяких інших покращень. вперше показаний 1999 року.[36]
    • Т-80УМ-1 «Барс» (Об'єкт 219АС-М1) — варіант Т-80УМ з комплексами активного захисту «Штора-1» та «Арена».[14] встановлений двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, додатково обладнаний такими системами і комплексами: «Штора-1», «Велиж», ТВН-5, Р-163-50У[14], Р-163УП[14], системою кондиціювання повітря.[37]
    • Т-80УМ-2 — дослідний варіант Т-80У з установкою комплексу активного захисту «Дрозд».[26]
  • Т-80УД («Об'єкт 478Б») — серійний варіант Т-80У з дизельним двигуном 6ТД-1, що виготовлявся в Харкові.
  • Т-80УЄ-1 («Об'єкт 219АС-1») — поєднання бойового відділення (башти) Т-80УД та модернізованого корпусу Т-80БВ. Також встановлено двигун ГТД-1250.[35]
  • «Чорний орел» («Об'єкт 640») — дослідний основний бойовий танк, створений 1999 року.

Т-80УЄ-1[ред. | ред. код]

Модифікацію Т-80УЄ-1 (рос. Т-80УЕ-1; індекс ГБТУ: Об'єкт 219АС-1) або Т-80У-Е1 було створено у зв'язку з тим, що російські Т-80УД, виготовлені в Харкові за часів СРСР, вичерпували ресурс ходової та двигуна, а їхній ремонт потребував би залучення України. Тому на початку 2000-х років було розроблено встановлення бойового відділення від Т-80УД на модернізовані шасі Т-80БВ. При капітальному ремонті шасі встановлювали ГТД-1250, автономний агрегат живлення ГТА-18А, новий динамічний захист. ГТА-18А та система зменшення витрат плаьного знижують експлуатаційну витрату пального на 33-34%. У бойовому відділенні замінювали блок введення поправок 1В216 на 1В216М, ІЧ-прожектор Л-4А на ПЛ-1, давач вітру 1Б11 на ДВЄ-БС. Також було виготовлено партію Т-80УЕ-1 з нічним прицілом «Пліса».[35]

  • Видно відмінності від Т-80У: дистанційна зенітна установка, нічний приціл «Пліса», давач вітру ДВЕ-БС
    Видно відмінності від Т-80У: дистанційна зенітна установка, нічний приціл «Пліса», давач вітру ДВЕ-БС
  • Вид башти згори
    Вид башти згори
  • Місце командира
    Місце командира
  • Місце навідника. По центру денний приціл 1Г46-2, ліворуч нічний приціл «Пліса»
    Місце навідника. По центру денний приціл 1Г46-2, ліворуч нічний приціл «Пліса»

Оператори[ред. | ред. код]

   поточні оператори Т-80У
   поточні оператори Т-80УД
Див. також: Т-80УД#Оператори

Поточні оператори[ред. | ред. код]

Кіпрський Т-80У на параді на честь Дні незалежності[en]
  • Кіпр Кіпр: 27 Т-80У та 14 Т-80УК було куплено в Росії в 1990-х. 2010 року Кіпр придбав ще 41 Т-80У та 4 БРЕМ-80У станом на 2022 рік 82 танки в строю.[38]
  • Пакистан Пакистан: 315 Т-80УД станом на 2022 рік.[39]
  • Південна Корея Південна Корея: отримано 80 танків від Росії протягом 1995—2006 років.[13] 80 Т-80У станом на 2018, 40 Т-80У станом на 2020—2022 роки.[39]
  • Росія Росія: станом на 2024 рік, 350 одиниць Т-80БВ/БВМ/У в строю та щонайменше 750 на зберіганні, переважно Т-80БВ і УД, деяка кількість Т-80У/УЄ-1.[40][41]
  • Україна Україна: до 2022 року ні Т-80У, ні Т-80УД, на озброєнні в Україні не стояли, хоча останній виготовляли на експорт для Пакистану.[42] Захоплено щонайменше танк 51 родини Т-80У за даними Oryx.[43]

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Кіпр[ред. | ред. код]

27 Т-80У та 14 Т-80УК було куплено в Росії за 174 млн доларів США, перші танки надійшли 1996 року. 2010 року Кіпр придбав за 115 млн доларів ще 41 Т-80У та 4 БРЕМ-80У; танки надійшли з запасів російської армії, тоді як БРЕМ виготовили з нуля.[46] Станом на 2022 рік 82 танки в строю.[38]

У квітні 2022 року, на тлі російського вторгнення в Україну, поширилась інформація про те, що США просили Кіпр передати Україні свої Т-80У (а також БМП-3, «Тор», С-300 й Мі-35), і що президент Кіпру сприйняв цю пропозицію схвально. Пізніше стало відомо, що Кіпр готовий віддати танки лише в обмін на грецькі Leopard 2, які могли б якнайшвидше їх замінити.[47][48]

У червні 2023 року з'явилась інформація про потенційну купівлю Кіпром ізраїльських танків Merkava Mk 2 та Mk 3, у результаті чого кіпрські Т-80У потенційно могли би бути передані Україні, хоча підтверджень такого плану не було. Втім, після початку війни з Хамасом, Ізраїль відмовився від продажу й повернув танки в стрій.[49][50]

Південна Корея[ред. | ред. код]

Південнокорейський Т-80У

Південна Корея отримала від Росії 80 Т-80У протягом 1995—2006 років у рахунок погашення частини державного боргу Радянського Союзу,[13] вони надійшли на озброєння двох батальйонів 3-ї танкової бригади. До появи на озброєнні в 2014 році танків K2 Black Panther зі 120-мм гарматою, отримані від РФ Т-80У були найпотужнішими танками на озброєнні корейських збройних сил.[51]

Інше[ред. | ред. код]

Існує інформація, що кілька танків наприкінці 1980-х придбала Марокко для випробування, а пізніше ці танки опинились у руках Великої Британії та США. 1992 року Росія продала один танк до Великої Британії як жест доброї волі.[13] Також існує інформація про придбання деякої кількості Т-80УК[34] для використання у власних розробках танків.[52]

Невдалі експортні угоди:

  • Греція Греція: 1998 було проведено тендер, у якому брали участь американський M1 Abrams, німецький Leopard 2, французький Leclerc, британський Challenger 2, російський Т-80У та український Т-84.[53] Там танк визнали найпростішим щодо обслуговування, він показав гарні динамічні якості, однак влучність вогню виявилась незадовільною.[54]
  • Швеція Швеція: 1993 Т-80У розглядали на випробуваннях, але надали перевагу Leopard 2A4.[13] Танк також знаний у Швеції як Hotstridsvagn VII (від швед. Hotstridsvagn VII — «танк-загроза 7»).[55]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На перших Т-80У та УД це був «Контакт-1»
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Zaloga, 2009, с. 19–25.
  2. ↑ Рязанцев, 2009, с. 110—111.
  3. ↑ Рязанцев, 2009, с. 116—119.
  4. ↑ а б Рязанцев, 2009, с. 124—128.
  5. ↑ Zaloga, 2009, с. 26.
  6. ↑ Рязанцев, 2009, с. 123—125.
  7. ↑ Zaloga, 2009, с. 25—30.
  8. ↑ Рязанцев, 2009, с. 124—125, 128—130.
  9. ↑ Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
  10. ↑ Карпенко, А. В. (1996). Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905-1995 гг.) (російською) . Невский бастион. с. 381, 388.
  11. ↑ Рязанцев, 2009, с. 150.
  12. ↑ Барятинский, 2002, с. 25– 45.
  13. ↑ а б в г д е ж и к Zaloga, 2009, с. 30—35.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Шунков, 2000, с. 192–.
  15. ↑ Тарасенко, Андрей. Бронирование современных отечественных танков. btvt.info. Архів оригіналу за 8 грудня 2023. Процитовано 22 квітня 2024.
  16. ↑ а б в Drapes, Iron (23 лютого 2016). Tankograd: T-80. Tankograd. Архів оригіналу за 30 квітня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  17. ↑ Zaloga, 2000, с. 9.
  18. ↑ Drapes, Iron (23 лютого 2016). Tankograd: T-80. Tankograd. Архів оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.
  19. ↑ Шунков, 2000, с. 192–202.
  20. ↑ Шунков, 2000, с. 198.
  21. ↑ John Chipman's Military Balance launch event remarks. IISS (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  22. ↑ How the defeat of a tank division symbolises the malaise of Putin’s Russia. TheArticle. 30 березня 2022. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
  23. ↑ David Axe. A Hundred Wrecked Tanks In A Hundred Hours: Ukraine Guts Russia’s Best Tank Army. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2022. Процитовано 19 вересня 2022.
  24. ↑ RUSSIAN OFFENSIVE CAMPAIGN ASSESSMENT, SEPTEMBER 18. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2022. Процитовано 19 вересня 2022.
  25. ↑ John Chipman's Military Balance launch event remarks. IISS (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  26. ↑ а б Росія втратила в Україні танк Т-80У з комплексом "Дрозд". Мілітарний. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  27. ↑ Thomas Newdick (21 березня 2022). Russia’s Only Prototype T-80UM2 Tank Was Destroyed In Ukraine. The Drive (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  28. ↑ Dylan Malyasov (20 березня 2022). Ukrainian artillery destroyed Russian tank outfitted with active protection system. Defence Blog. Архів оригіналу за 4 червня 2023.
  29. ↑ Армія Росії втратила в Україні рідкісний командирський танк Т-80УК. Український мілітарний портал. 20 березня 2022.
  30. ↑ ЗСУ захопили рідкісний Т-80УК рашистів: таких в армії РФ лише декілька одиниць. Defense Express. 21 березня 2022.
  31. ↑ https://mil.in.ua/uk/news/rosiya-vtratyla-v-ukrayini-tank-t-80u-z-kompleksom-drozd/
  32. ↑ Oryx. Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The Russian Invasion Of Ukraine. Oryx. Процитовано 19 квітня 2024.
  33. ↑ Шунков, 2000, с. 199.
  34. ↑ а б Zaloga, 2000 та 15—22.
  35. ↑ а б в Модернизированные танки Т-80УА, Т-80УЕ-1, Т-80БА. www.btvt.info. Архів оригіналу за 4 травня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  36. ↑ Zaloga, 2000 та 23—28.
  37. ↑ Zaloga, 2000 та 29—31.
  38. ↑ а б The Military Balance 2022. — P. 94.
  39. ↑ а б The Military Balance 2018, 2020, 2022
  40. ↑ Скільки танків залишилось у Росії?. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  41. ↑ Military Balance: скільки танків втратила та відновила Росія?. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  42. ↑ З якими танками Україна зустріла велику війну. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 24 травня 2024.
  43. ↑ Oryx. Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The Russian Invasion Of Ukraine. Oryx. Процитовано 19 квітня 2024.
  44. ↑ Zaloga, 2009, с. 12, 15, 17.
  45. ↑ Zaloga, 2009, с. 28—30.
  46. ↑ Redefined, Defence (28 лютого 2021). T-80U | 25 Years of service in the National Guard and its upgrade options - Infographics & VIDEO. Defence Redefined (амер.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 24 травня 2024.
  47. ↑ office_zzam (5 квітня 2022). US asks Cyprus to transfer T-80U tanks BMP-3 IFVs S-300 and Tor-M1 air. www.armyrecognition.com (en-gb) . Архів оригіналу за 31 травня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  48. ↑ office_zzam (20 січня 2023). Cyprus ready to give its T-80U MBTs to Ukraine only in exchange for Gr. www.armyrecognition.com (en-gb) . Архів оригіналу за 31 травня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  49. ↑ Ізраїль та Кіпр провели переговори щодо танків Merkava. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 2 липня 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  50. ↑ Угоди не буде: Ізраїль повертає у стрій виставлені на продаж танки. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 9 листопада 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  51. ↑ Dylan Malyasov (24 серпня 2019). U.S. Army soldiers tested Russian-made T-80 main battle tanks. Defence Blog. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 3 червня 2021.
  52. ↑ 中国曾引进苏联T80坦克测试 我军88坦克直击毫发无损. 新浪军事 (zh-CN) . 24 January 2019. Процитовано 28 December 2020.
  53. ↑ Греческий тендер 1998: воспоминания об украинском участии. btvt.info. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  54. ↑ За звітом з тендеру
  55. ↑ När fienden kom till Sverige. www.ointres.se. Архів оригіналу за 26 лютого 2024. Процитовано 30 травня 2024.

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Т-80У


Бронетехніка Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Серійні
Перспективні


Ця стаття є кандидатом у добрі статті. Обговорення номінації відбувається на сторінці пропозицій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-80У&oldid=42682904