Фонотипічна абетка
Фонотипічна абетка — фонетична абетка, створена Айзеком Пітманом і Олександром Джоном Еллісом для того, щоб передавати англійську вимову.
Оригінальна версія була створена в 1845 році[1]. Незабаром абетка була адаптована також для санскриту, німецької, італійської, арабської, іспанської, французької, голландської, польської, португальської, тосканської і валлійської мов[2].
Експерименти подібного роду проводилися неодноразово, наприклад Вільямом Буллокаром в 1580-му або Джоном Р. Мелоуном[3] в 1957 році. Фонотипічна абетка Пітмана виділяється з ряду цих спроб з кількох причин[4]:
- Вона активно просувалася протягом 40 років, з 1847 по 1888 рік.
- Вона була використана в одному з найперших систематичних фонетичних словників англійської мови в 1855 році[5].
- Алфавіт використовувався, окрім фонетичного словника, у багатьох друкованих виданнях, кількість набраних ним сторінок оцінюється тисячами.
- Він також зіграв важливу роль в історії Міжнародного фонетичного алфавіту.
- ↑ " Completion of the Phonotypic Alphabet «, The Phonotypic Journal, 5 Nelson Place, Bath, Phonographic Institution, vol. 4, no 42, juin 1845, p. 105—106
- ↑ » Extension of the Phonotypic Alphabet ", The Phonotypic Journal, 5 Nelson Place, Bath, Phonographic Institution, vol. 4, no 43, juin 1845, p. 121—123
- ↑ The Unifon Alphabet (html). Unifon.org. Процитовано 26 жовтня 2017.
- ↑ Karl Pentzlin Third Revised Proposal to encode characters for the English Phonotypic Alphabet (EPA) in the UCS [Архівовано 2021-04-16 у Wayback Machine.], Международная организация по стандартизации, 2011.
- ↑ The American Phonetic Dictionary of the English Language. Designed by Nathanael Storrs, compiled by Dan S. Smalley. Cincinnati 1855.