Франц Ернст Нейман
Франц Ернст Нейман (нім. Franz Ernst Neumann; 11 листопада 1798 — 23 травня 1895) — німецький фізик, метеооролог та математик. Батько вченого-медика Ернста Неймана і математика Карла Неймана.
Франц Ернст Нейман народився 11 вересня 1798 року в Йоахімсталі був сином розлученої графині Шарлотти Фридерике Вільгельміни фон Меллін і їх керуючий маєтком Франц Ернст Нейман. У 1817 році закінчив гімназію в Берліні і вступив до Берлінського університету, де спочатку (за бажанням батька) вивчав богослов'я, але потім став вивчати природничі науки і математику в Єні, повернувшись до Берліна в 1819 році. Його ранні роботи були в основному присвячені кристалографії і в 1826 році він був запрошений приват-доцентом на кафедру фізики і мінералогії при університеті в Кенігсберзі, де в 1828 році він став екстраординарним, а в 1829 році — ординарним професором мінералогії і фізики. Його дослідження 1831 року питомої теплоємності призвели до формулювання закону Неймана.
Чудові роботи, переважно з теоретичної та математичної фізики, зробили ім'я Неймана відомим, а його видатний лекторський талант залучав в Кенігсберг безліч слухачів. Навколо Неймана згрупувалася ціла школа фізико-математиків, з лав якої вийшли багато із знаменитих вчених Німеччини.
Роботи Неймана стосувалися головним чином теорії світла і електрики. Явища поляризації світла та подвійного променезаломлення були розглянуті ним у припущенні, що коливання ефірних часток відбуваються у площині поляризації; отримані результати, абсолютно незгодні з результатами, отриманими Френелем, що линули з протилежного припущення (площина коливання частинок і площина поляризації взаємно перпендикулярні), змусили багатьох учених схилитися на бік припущення Неймана.
З робіт Неймана з електрики найбільш чудова теорія індукції і електродинамічних дій, викладена в 1845 році в його статті «Die mathematischen Gesetze der inducirten elektrischen Ströme» («Abhandl. d. Berl. Akad.», 1845; перевидано в 1889 р Оствальдом). Ця теорія довгий час панувала в науці про електрику.
З інших його робіт видаються твори по теплопровідності, визначенні теплоємностей і т. д. вельми відомі його курси математичної фізики: «Vorlesungen über die Theorie des Magnetismus» (Лейпциг, 1881), «Theoretische Optik» (Лейпциг, 1885), «Ueber die Theorie d. Elasticität» (Лейпциг, 1885) і «Theorie D. potentiales» (л., 1887) та ін.
З 1838 року перебував іноземним членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук. Іноземний член Лондонського королівського товариства (1862),[14] Мюнхенської академії наук (1872).[15]
- Медаль Коплі (1896)
- Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія)
- Pour le Mérite
- Іноземний член Лондонського королівського товариства (1862)
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г Braunmühl A. v. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 1, 1896. — S. 205–207.
- ↑ Braunmühl A. v. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 167.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118786008 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Neumann; Franz Ernst (1798—1895)[недоступне посилання]
- ↑ Die Akademie: Bayerische Akademie der Wissenschaften. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 12 вересня 2020.
- Rudolf Fritsch, E. Neumann-Redlin von Meding, T. Schenk (Hrsg.): Franz Ernst Neumann (1798—1895) — Zum 200. Geburtstag des Mathematikers‚ Physikers und Kristallgraphen. Verlag «Terra Baltica»/ Ludwig-Maximilians-Universität München, Kaliningrad/ München 2005, ISBN 3-922480-17-9.
- E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann (1798—1895) Vorbild als Mensch und Wissenschaftler — Zum 200.Geburtstag des Königsberger Physikers und Mineralogen. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 51, 1998, S. 40–45.
- E. Neumann-Redlin von Meding: Die Gelehrten auf dem «Alten Neuroßgärter Friedhof», dem Gelehrtenfriedhof Königsberg. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 80, 2012, S. 54–56.
- Kathryn M. Olesko: Physics as a calling. Cornell University, Ithaca/ London 1991.
- Kathryn M. Olesko: Der Physiker als Lehrer. Zur hundertsten Wiederkehr des Todestages von Franz Ernst Neumann (1798—1895). In: Physikalische Blätter. Band 51, 1995, S. 522–524. (online)
- Peter Paufler, E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann. Zum 200. Geburtstag des Königsberger Mineralogen und Physikers. In: Berichte der Deutschen Mineralogischen Gesellschaft Beih. Z. Eur.J.Mineral. Vol. 10, No. 1, 1998, S. 13–21.
- Andreas Trunschke: Der Königsberger Physiker F. Neumann und die preußische Akademie der Wissenschaften. In: NTM Schriftenreihe für die Geschichte der Naturwissenschaften, Technik und Medizin. 27, 2, Leipzig 1990, S. 1–11.
- Albert Wangerin: Franz Neumann und sein Wirken als Forscher und Lehrer. Vieweg, Braunschweig 1907.
- Nachlass in der Handschriftenabteilung der Niedersächsischen Staats- und Universitätsbibliothek Göttingen Cod. Ms.F.E.Neumann. Acc. Mss. 1995.9: 126—127. 306:8. 310. 313—315
- Ein Porträt Franz Ernst Neumanns
- zur Franz-Neumann-Stiftung in der Stiftung Königsberg und zugehörigem Archiv
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Франц Ернст Нейман в архіві MacTutor (англ.)