Хан
Хан (тюрк. кан; монг. каан — властитель, монарх) — азійський властитель[1], тюрко-монгольський титул[2], так само носій цього титулу[3]. Назва вождя, правителя і керівника в мовах степових племен Великого Степу, який згадується в найдавніших пам'ятках писемності, що належать до цих земель, і який у деяких народів вживається й понині.
У староруські часи хану відповідав титул князя, у козаків — отамана. Серед степових ханів, так само як серед князів і отаманів, були виборні, призначені й ті, хто здобув владу у спадок.
Від титулу хан походять титули каган, хантайджі, хан ханів та інші, які відповідають титулам великий князь, гетьман, верховний або військовий отаман тощо.
Серед носіїв титулів хан і каган — Аттіла, князь Святослав Ігоревич, князь Володимир Великий, князь Ярослав Мудрий, Чингізхан Завойовник, Батий та багато інших керівників народів і суспільств Великого Степу різних епох.
Значного поширення титул набув у часи Великого Війська Степового, в якому вживався як один з основних, що, можливо, спричинило його викорінення з ділової і побутової мови надалі (так само як, наприклад, козацький титул «отаман» у радянському суспільстві XX ст.).
Титул хана мали вожді гунів, аварів, хазарів, монголів, кримських татар, інших народів. У деяких державах Сходу — назва правителя області або титул військово-феодальної знаті.
Титул хана часто пов'язують з титулом «каган» (за деякими даними також ка-хан, га-хан). У деяких джерелах князі Святослав Хоробрий і Володимир Великий називаються каганами (ханами) русів.
- ↑ Хан // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- ↑ Хан // Советская историческая энциклопедия : у 16 т. / под ред. Е. М. Жукова. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15. — 1006 ствп.(рос.)
- ↑ Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К.: Наукова думка, 2000. — 680с. — (Словники України). ISBN 966-00-0439-7
- О. І. Галенко. Хан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 343. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Кримське ханство
- Казанське ханство
- Астраханське ханство
- Золота Орда
- Тюменське ханство
- Сибірське ханство
- Казахське ханство
- Хан // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Хан сюбігі // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 573.
 | Це незавершена стаття про урядування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |