Хедебю-1
| Хедебю-1 | |
|---|---|
 Залишки довгого корабля Хедебю-1 в музеї вікінгів Хедебю | |
| Країна |  Німеччина |
| Регіон | Шлезвіг-Гольштейн |
| Тип | Довгий корабель вікінгів |
| Історія | |
| Датування | ~ 985 рік |
| Періоди | Доба вікінгів |
 | |
Хедебю-1 (нім. Haithabu 1; дан. Hedeby 1) — довгий корабель вікінгів, знайдений в порту Хедебю (сучасний Шлезвіг-Гольштейні в Німеччині) в 1979 році. Корабель датований приблизно 985 роком, мав приблизно 30 метрів завдовжки і майже 20 років вважався найдовшим відомим у світі кораблем вікінгів, поки в 1997 році у порту Роскілле в Данії не було знайдено залишки 37-метрового скейда Роскілле-6, що перехопив цю першість.
Судно було використане як брандер і загинуло в 1050 році під час атаки на поселення вікінгів в Хедебю, неподалік від місця свого будівництва.
Перші знахідки залишків кораблів були зроблені в порту Хедебю ще на початку 1950-х років. Перш ніж уламки були розкопані і законсервовані, частина дерев'яних залишків була втрачена.
Лише у 1979 році залишки корабля Хедебю-1 були розкопані за допомогою встановлення шпунтового короба розмірами 22 × 8 м, з якого було відкачано воду. Залишки очистили з навісних трапів над затонулим кораблем. Під час рятування деревину доводилося постійно тримати вологою. Уціліла частина затонулого корабля складалася здебільшого з лівого борту. Судно сильно обгоріло до ватерлінії, але вцілілих залишків вистачило для реконструкції. Часткова повнорозмірна реконструкція корабля виставлена в Музеї вікінгів Хедебю .
Порятунок затонулого судна, його консервація та подальша реконструкція корабля вікінгів були записані на 16-міліметрову плівку Film-AG студентської спілки Шлезвіг-Гольштейн, яку очолює Курт Денцер. В результаті цієї кінематографічної документації в 1985 році вийшов 30-хвилинний документальний фільм Das Haithabu-Schiff.
У 1979—1981 роках за допомогою ехолота проводилася сейсморозвідка порту Хедебю. Були знайдені не тільки металеві предмети, такі як сокири та мечі, але й дерев'яні предмети, такі як фрагменти судна Хедебю-2 і залишки великого вантажного судна Хедебю-3.
Корабель мав від 24 до 26 пар весел (гребних лав). Підняті залишки корабля мали довжину близько 16 метрів, але оригінальний корабель був набагато довшим. Початкова оцінка довжини заснована на порівнянні з іншими кораблями вікінгів. З інших знайдених кораблів того періоду відомо, що дошки обшивки були найширшими посередині корабля. Виходячи з цього припущення, була зроблена початкова оцінка довжини корабля, яка складала розмір між 26 і 32 метрами. Завдяки збереженому місцю для кріплення щогли вдалось дати точніше визначення загальної довжини. Остаточне креслення реконструкції корабеля визначило його довжину у 30.9 м. при ширині в міделі приблизно 2,7 м і висотою бортів 1,5 м.
Відповідно до традиційної скандинавської техніки, корпус судна був обшитий за клінкерною технологією (внапусток). Усі дошки були з'єднані між собою залізними заклепками, надзвичайно щільно розташованими з інтервалом в 10 см. Дошки були дубові і дуже широкі — до 37,5 см. Їх товщина становила від 1,2 до 2,4 см. Шви зашпаклювали (конопатили) вовною, просоченю дьогтем.
З самого початку було очевидно, що корабель згорів і затонув під час нападу на місто, під час якого воно було знищено, оскільки останки корабля були виявлені над старішими шарами уламків міста та сміття. Дендрохронологічне датування показало, що дерева, з яких збудовано корабель, було зрубані приблизно в 985 році нашої ери. Аналіз зразків також показав, що дерева, з яких збудовано корабель виросли в регіоні Шлезвіг.
В 1050 році, наприкінці доби вікінгів, під час нападу на Хедебю норвезького короля Гаральда Суворого корабель наповнили сіном або хмизом і навмисно підпалили, після чого він затонув.
- Проект NAVIS I: Haithabu 1 (англійська)
- Корабель із гавані Хайтабу
- Ole Crumlin-Pedersen: Viking-age ships and shipbuilding in Hedeby — Haithabu and Schleswig. (Ships and boats of the north, 2). Roskilde/Schleswig 1997, ISBN 87-85180-30-0
- Sven Kalmring: Der Hafen von Haithabu Aus der Reihe: Die Ausgrabungen in Haithabu, Band 14. Verlag: Wachholtz, Neumünster 2010, ISBN 978-3-529-01414-7