Хуан Роман Рікельме

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рікельме.
Ф
Хуан Роман Рікельме
Особисті дані
Народження 24 червня 1978(1978-06-24) (46 років)
  Сан-Фернандо, Аргентина
Зріст 182 см
Вага 75 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1992–1995
1995–1996 		Аргентина «Аргентинос Хуніорс»
Аргентина «Бока Хуніорс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996–2002 Аргентина «Бока Хуніорс» 151 (38)
2002–2005 Іспанія «Барселона» 30 (3)
2003–2005 →  Іспанія «Вільярреал» 68 (23)
2005–2008 Іспанія «Вільярреал» 38 (13)
2007 →  Аргентина «Бока Хуніорс» 15 (2)
2008–2014 Аргентина «Бока Хуніорс» 126 (24)
2014 Аргентина «Аргентинос Хуніорс» 15 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1997–1998 Аргентина Аргентина U-20 21 (7)
2000–2008 Аргентина Аргентина (ол.) 9 (2)
1997–2008 Аргентина Аргентина 51 (17)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Хуан Роман Рікельме (ісп. Juan Román Riquelme, нар. 24 червня 1978, Сан-Фернандо) — колишній аргентинський футболіст, півзахисник.

Він вважається одним з найталановитіших аргентинських гравців свого покоління. Він провів більшу частину своєї кар'єри в «Бока Хуніорс», а залишив і значний вплив у Іспанії, виступаючи за «Вільярреал». Він вважається одним з найкращих плеймейкерів свого часу, і був визнаний одним з «останніх справжніх десяток» через його плеймейкерські здібності і унікальний стиль гри[1][2][3], який порівнювали з Дієго Марадоною в юності[4].

Рікельме чотири рази був названий найкращим аргентинським футболістом року і одного разу найкращим футболістом Південної Америки. Протягом одинадцяти років Хуан Роман представляв збірну Аргентини, виступаючи разом з нею на чемпіонаті світу 2006 року і двох кубках Америки, на другому з яких у 2007 році вивів збірну у фінал. Він також брав участь у Кубку конфедерацій 2005 року, де також дійшов з командою до фіналу і привів свою країну як капітан до золотих медалей на Олімпійських іграх 2008 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1978 року в місті Сан-Фернандо. Вихованець школи «Аргентинос Хуніорс», однак за основний склад цього клубу не провів жодного матчу. У 18 років перейшов до «Боки Хуніорс», де миттєво став ключовим гравцем цього клубу. За перший період перебування в «Боці» він тричі вигравав чемпіонат Аргентини, двічі Кубок Лібертадорес і одного разу Міжконтинентальний кубок.

Хуан Рікельме на тренуванні «Вільярреала». Жовтень 2005 року.

2002 року Рікельме переїхав до іспанської «Барселони», але в ті часи в цій команді була плутанина в керівництві, часті зміни тренерів і президентів, хоча зазвичай Роман потрапляв в основний склад. Але з приходом в клуб Роналдінью ставка тренером Франком Райкардом була зроблена на чемпіона світу. Рікельме відправився на правах оренди в скромний клуб «Вільярреал». Багато в чому завдяки саме Рікельме «жовта субмарина» у середині 2000-х років стала одним з найкращих європейських клубів. У сезоні 2004/05 «Вільярреал» став третім в іспанській Примері і вже на наступний сезон дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів. Лише не реалізований Романом пенальті в кінцівці матчу з лондонським «Арсеналом» не дозволив його команді вийти у фінал.

Своєю грою на правах оренди влітку 2005 року Рікельме змусив представників тренерського штабу «Вільярреала» викупити у «Барси» 75 % прав на футболіста за 8 млн євро. Відіграв за вільярреальський клуб ще наступні два сезони своєї ігрової кар'єри, після чого був відданий на пів року в рідну «Боку Хуніорс» через конфлікт з тренером Мануелем Пеллегріні.

Нова команда Романа впевнено виступила у розіграші Кубка Лібертадорес 2007 року. Апофеозом потужної гри команди стало фінальне протистояння з бразильським «Греміо». В цілому міцна команда з Порту-Алегрі поступилася «Боці» 0:5 за сумою двох зустрічей. Сам Рікельме забив три м'ячі у фінальних матчах (гол на Бомбонері і обидва м'ячі в матчі на Олімпіко Монументал). Також він був визнаний найкращим гравцем турніру і фіналу. Рікельме зайняв друге місце в списку бомбардирів турніру — Роман не тільки віддавав філігранні паси своїм партнерам, але і забив 8 м'ячів у ворота суперників (більше забити зумів лише парагвайський нападник Сальвадор Кабаньяс).

По завершенні сезону Рікельме повернувся в «Вільярреал», однак в іспанському клубі Роману не довіряли, та й сам Рікельме чітко дав зрозуміти, що має намір повернутися в колишній клуб — «Боку», тому до кінця року майже не грав. Тим часом, у грудні 2007 року «Бока» на правах переможця Кубка Лібертадорес взяла участь у Клубному чемпіонаті світу. На цей турнір через проблеми з заявкою ФІФА відмовилася допускати Рікельме. У результаті італійський «Мілан» обіграв «Боку» у фіналі КЧС з рахунком 4:2, ставши першою європейською командою, яка зуміла порушити гегемонію південноамериканців в головному клубному турнірі планети.

Хуан Рікельме під час виступів за «Боку Хуніорс». 29 липня 2009 року.

З 2008 року Роман став повноцінним гравцем «Боки Хуніорс». У розіграші Кубка Лібертадорес 2008 «Бока» дійшла до півфіналу, де поступилася «Флуміненсе», а влітку того ж року Роман допоміг своїй команді виграти Рекопу Південної Америки, обігравши в двоматчевому протистоянні інший аргентинський клуб «Арсенал» (Саранді). У другій половині року Роман надихнув партнерів на черговий чемпіонський титул в Аргентині. У «золотому» міні-турнірі «Бока» вирвала перемогу в Апертурі та Рікельме в четвертий раз в кар'єрі став чемпіоном Аргентини. За підсумками 2008 року Рікельме був названий другим гравцем Південної Америки після Хуана Себастьяна Верона і найкращим гравцем Аргентини.

Значну частину 2009 року Рікельме був травмований. Цей період припав на серйозний спад у грі команди, яка тривалий час лишалась поза конкуренцією за трофеї. 16 серпня 2010 року Рікельме продовжив контракт з клубом «Бока Хуніорс» на 4 роки. 2011 року Рікельме виграв з «Бокою» п'яте у своїй кар'єрі чемпіонство, а наступного року вперше здобув кубок Аргентини.

17 липня 2014 року Рікельме перейшов у «Аргентинос Хуніорс», якому допоміг в кінці того ж року повернутись в аргентинський елітний дивізіон, після чого 26 січня 2015 року оголосив про завершення ігрової кар'єри у віці 36 років[5][6][7].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Протягом 1997—1998 років залучався до складу молодіжної збірної Аргентини і ставав 1997 року чемпіоном світу серед молоді (до 20 років), а 1998 року — переможцем турніру в Тулоні у складі команди до 21 року. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі, забив 7 голів.

1997 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. В поодальшому у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1999 року у Прагваї та розіграшу Кубка Конфедерацій 2005 року у Німеччині, де разом з командою здобув «срібло».

Влітку 2006 року Рікельме був лідером збірної Аргентини на чемпіонаті світу 2006 року у Німеччині. Аргентинська збірна після групового раунду вважалася одним з головних фаворитів турніру. Особливо ефектним вийшов матч проти збірної Сербії і Чорногорії, виграний «Альбіселесте» з рахунком 6:0. Проте в 1/4 фіналу аргентинці у впертій боротьбі поступилися в серії пенальті господарям турніру — збірній Німеччини, яка в підсумку посіла третє місце.

Влітку 2007 року Рікельме в черговий раз підтвердив свій високий клас гри — 5 голів у 5 матчах Романа вивели збірну Аргентини у фінал розіграшу Кубка Америки 2007 року у Венесуелі[8]. І лише поразка у фінальному матчі проти Бразилії, в якому аргентинці поступилися з рахунком 0:3, не дозволив команді Рікельме святкувати успіх.

Хуан Рікельме забиває пенальті ворта Бразилії у півфіналі Олімпійських ігор 2008 року. 19 серпня 2008 року.

Влітку 2008 року Хуан Роман у складі збірної Аргентини став Олімпійським чемпіоном, будучи капітаном команди[9].

У березні 2009 року, після приходу на тренерський місток збірної Дієго Марадони, Рікельме вирішив піти з національної команди, заявивши, що його не буде в команді до тих пір, поки її тренує Марадона[10]. Почалася ціла кампанія з повернення Рікельме в збірну з гучними банерами «Зрадник», адресованими Марадоні. Дієго всіляко підкреслював шанобливе ставлення до колись близького товариша і до рідного клубу.

Дієго прокоментував відмову півзахисника «Бока Хуніорс» грати за національну команду під його керівництвом так:

«Це рішення зачепило мене до глибини душі. Але я не хочу, щоб вболівальники активно обговорювали цю ситуацію. Кожен має право вибору.
Якщо вони захочуть щось сказати, то я нічого не зможу вдіяти з банерами. Але я ніколи не буду сваритися з фанатами, тим більше з уболівальниками „Бока Хуніорс“»

— Дієго Марадона[11]

.

Наступний тренер аргентинців Серхіо Батіста заявив, що він хотів би щоб Рікельме повернутися до виступів за збірну, натякаючи на можливість гравця з'явитись в товариському матчі проти Іспанії в серпні 2010 року[12], чого в кінцевому підсумку не відбулося. У 2011 році Рікельме був викликаний в збірну Аргентини Алехандро Сабельєю для Суперкласіко де лас Амерікас, однак через травму гравець змушений був покинути табір збірної[13].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 51 матч, забивши 17 голів.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Хуан Рікельме на тренуванні під час виступів за «Боку Хуніорс». 11 березня 2009 року.

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1995-96 Аргентина «Аргентинос Хуніорс» ПД 0 0 - - - - - - - - - 0 0
1996-97 Аргентина «Бока Хуніорс» ПД 22 4 - - - - - - - - - 22 4
1997-98 ПД 19 0 - - - - - - - - - 19 0
1998-99 ПД 37 10 - - - - - - - - - 37 10
1999-00 ПД 24 4 - - - - - - - - - 24 4
2000-01 ПД 27 10 - - - - - - - - - 27 10
2001-02 ПД 22 10 - - - - - - - - - 22 10
Усього за «Боку» у 1996-02 151 38 - - - - - - 151 38
2002-03 Іспанія «Барселона» ПД 30 3 КІ 1 1 ЛЧ 11 2 - - - 42 6
2003-04 Іспанія «Вільярреал» ПД 33 8 КІ 3 1 КУ 12 4 - - - 48 13
2004-05 ПД 35 15 КІ 0 0 КУ 9 2 - - - 44 17
2005-06 ПД 25 12 КІ 1 0 ЛЧ 12 2 - - - 38 14
2006-07 ПД 13 1 КІ 0 0 - - - - - - 13 1
2007-08 ПД - - - - - - - - - - - - -
Усього за «Вільярреал» 106 36 4 1 33 8 143 45
2006-07 Аргентина «Бока Хуніорс» ПД 15 2 - - - - - - - - - 15 2
2007-08 ПД 10 1 - - - - - - - - - 10 1
2008-09 ПД 28 5 - - - - - - - - - 28 5
2009-10 ПД 24 3 - - - - - - - - - 24 3
2010-11 ПД 13 4 - - - - - - - - - 13 4
2011–12 ПД 23 3 - - - КЛ 13 3 - - - 36 6
2012–13 ПД 13 3 - - - КЛ 7 2 - - - 20 5
Усього за «Боку Хуніорс» 265 56 - - 77 24 2 0 344 80
Усього за кар'єру 401 95 5 2 121 34 2 0 529 131

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
Президент Аргентини Крістіна Фернандес вітає олімпійську збірну Аргентини зі здобуттям золота на турнірі. Хуан Рікельме крайній праворуч. 1 вересня 2008

Командні

[ред. | ред. код]
«Бока Хуніорс»: Апертура 1998, Клаусура 1999, Апертура 2000, Апертура 2008, Апертура 2011
«Бока Хуніорс»: 2000
«Бока Хуніорс»: 2000, 2001, 2007
«Бока Хуніорс»: 2008
«Бока Хуніорс»: 2011–12
«Вільярреал»: 2004
Збірні

Особисті

[ред. | ред. код]
Найкращий іноземний гравець Ла Ліги за версією журналу Don Balón: 2004–05
  • Найкращий гравець Турніру в Тулоні: 1998

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hughes, David. Juan Román Riquelme retires: A rare, mercurial talent whose career was tinged with pathos. The Independent. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  2. ↑ Riquelme: Villarreal's mercurial talent. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  3. ↑ Mora, Marcela. Adiós Juan Román Riquelme, the iconic No10 who played by his own code. theguardian.com. The Guardian. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2015.
  4. ↑ Judgment days for Riquelme. scotsman.com. 5 червня 2006. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  5. ↑ Gracias Román (ісп.). Sitio oficial de la Asociación Atlética Argentinos Juniors. 26.01.2015. Архів оригіналу за 06.03.2016. Процитовано 27 січня 2015.
  6. ↑ Román anunció su del retiro fútbol (ісп.). Sitio oficial del Club Atlético Boca Juniors. 26.01.2015. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  7. ↑ Es retira Juan Román Riquelme (кат.). Lloc web oficial del FC Barcelona. 26.01.2015. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  8. ↑ Copa América 2007. Rsssf.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 17 лютого 2015.
  9. ↑ Olympic Football Tournaments Beijing 2008 - Nigeria 0:1 (0:0) Argentina - Report. FIFA.com. 2 лютого 2015. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 17 лютого 2015.
  10. ↑ Crooke, Perry (11 березня 2009). Juan Roman Riquelme quits Argentina after Maradona row. London: The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 20 березня 2009. Процитовано 5 вересня 2009.
  11. ↑ Не плачь по мне, Аргентина. Хуан Роман Рикельме
  12. ↑ Tynan, Gordon (17 серпня 2010). Riquelme set for return to national service against Spain. London: The Independent. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 2011.
  13. ↑ Argentina's Alejandro Sabella laments loss of Juan Roman Riquelme & Juan Sebastian Veron. Goal.com. 14 вересня 2011. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2015.
  14. ↑ South American Player of the Year. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 22 лютого 2015.
  15. ↑ South American Team of the Year. 16 січня 2009. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  16. ↑ Presentaron el auto que recibirá el mejor jugador de la fin. 19 червня 2007. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хуан Роман Рікельме
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуан_Роман_Рікельме&oldid=43172287