Шептицький

Шептицький
Герб Прапор
Основні дані
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Шептицький район
Тер. громада	Червоноградська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46120130010071117
Засноване	1692
Колишні назви	Кристинопіль, Червоноград
Населення	▼ 64 297 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Шептицька
Площа	17.0 км²
Густота населення	3231.57 осіб/км²
Поштові індекси	80100 — 80109
Телефонний код	+380-3249
Координати	50°23′12″ пн. ш. 24°13′44″ сх. д. / 50.38667° пн. ш. 24.22889° сх. д. / 50.38667; 24.22889
Водойма	р. Західний Буг, р. Солокія
День міста	Остання неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція	Червоноград
До обл./респ. центру
- залізницею	88 км
- автошляхами	73 км
Міська влада
Рада	Шептицька міська рада
Адреса	19993, Львівська обл., м. Шептицький, пр. Шевченка, 19
Вебсторінка	Шептицька міська рада
Міський голова	Андрій Залівський
Шептицький у Вікісховищі Карта Шептицький Шептицький

Шептицький (до 1951 року — Кристинопіль, в 1951—2024 роках — Червоноград) — місто в Україні, у Львівській області, адміністративний центр Шептицького району і Червоноградської міської громади.

Один з головних та найбільших транспортних вузлів на заході України, важливий економічний та культурний центр півночі Львівської області. Важливий центр гірничодобувної промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну. Посідає третє місце за населенням в області. Розміщене в Надбужанській котловині над річкою Західним Бугом у північній частині Львівської області. Розташоване за 15 км від кордону з Польщею. З 19 липня 2020 року місто Червоноград стало районним центром Червоноградського району.

• Шептицький — сучасна назва міста від 26 вересня 2024 року, дана на честь митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького^[2].
• Червоноград — назва міста між 1951 та 2024 роками^[3]. Улітку 2023 року Український інститут національної пам'яті у висновку зазначив, що назва була пов'язана з російською імперської політикою та мала ідеологічне забарвлення^[4].
• Кристинополь^[5], або Кристинопіль^[6] (пол. Krystynopol, нім. Krisnipolye, їд. קריסניפאליע‎, трансліт. Chrisnifolia) — назва часів Західноукраїнської Народної Республіки, Польської Республіки, яка була офіційною з 1692 року до 3 листопада 1951 року.

Місто розташоване на Поліській рівнині, в Надбужанській котловині, в місці впадання в Західний Буг його приток — Солокії і Рати, в північній частині Львівської області. Місто розташоване в Західноукраїнській лісостеповій зоні (Мале Полісся).

Шептицький має зручне географічне розташування і добре розвинену транспортну мережу (автотраса Львів — Ковель — Берестя, шосе Белз — Шептицький та Радехів — Шептицький, залізниці Львів — Ковель та Шептицький — Рава-Руська), межує з Польщею. Сучасний Шептицький розділений заплавою Західного Бугу на старе місто і нове місто (побудоване завдяки розвитку вугільного басейну), які з'єднуються дамбою. Відстань до Львова — 73 км, до Белза — 19 км, до Сокаля — 9 км, до Хирова — 172 км, до Дрогобича — 151 км.

Землі, на яких розкинулось сучасне місто, люди обжили здавна: про це свідчать численні археологічні знахідки, найдавніші з яких позначені IX—V тис. до н. е. З кінця Х століття, Белзька земля була частиною Київської Русі, а з 1234 року — була частиною Галицько-волинського князівства.

У XIV столітті за Белзьку землю точилася невпинна боротьба між Литвою, Угорщиною і Польщею, аж поки 1387 року польська королева Ядвіґа, не утвердила польську владу на цих теренах.

Засноване місто 1692 року, великим коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким (похований 15 травня 1702 в Христинополі в костелі бернардинів, який сам фундував в 1695; перевіз сюди з Риму мощі св. Климента). Він назвав місто на честь своєї дружини Кристини Любомирської.

Після першого поділу Речі Посполитої (1772) Христинопіль разом з Галичиною, відійшов до Габсбурзької монархії.

15 лютого 1951 місто передано СРСР на підставі радянсько-польської міжурядової угоди. Взамін Польща отримала 3 червня 1951 року Устрики Долішні (пол. Ustrzyki Dolne) з районом (пол. Bieszczady).

У 1950 році тут розпочалося будівництво вугільних шахт задля видобутку кам'яного вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну.

У 1988 році в місті було створено осередок Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, а 1989 року — Народного руху України. 1 серпня 1990 року тут, вперше на території України, знесено пам'ятник Леніну — на півтора місяця раніше, ніж у Львові^[7].

Історична чисельність населення міста:^[8][9]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001-го року, 92,31 % населення міста становили українці, 6,44 % — росіяни^[10].

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[10]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Місто входить до 124-го виборчого округу. У Верховній Раді його представляли народні депутати Степан Володимирович Курпіль (2012—2014, «Батьківщина»), Олег Степанович Мусій (2014—2019, самовисуванець), Олександр Олександрович Камельчук (з 2019, «Слуга народу»).

З 1951 року місто стало одним із центрів новопосталого Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Питома вага окремих галузей у галузевій структурі промислового виробництва у звітному році, відповідно становила:

• добувна промисловість — 68,9 %
• легка — 12,8 %
• харчова — 2,3 %
• машинобудівна — 2,4 %
• виробництво та розподіл електроенергії, газу, води — 9,5 %
• металургія та оброблення металу — 3 %
• поліграфія — 0,2 %
• інші — 0,9 %

Діє понад 4 тис. суб'єктів господарської діяльності — юридичних та фізичних осіб, зокрема 350 малих підприємств. У регіоні працює готельний комплекс «Шато», 7 АЗС, які відповідають європейським стандартам та СТО з автомийками. У місті є 8 автостоянок, 275 магазинів, 66 торговельних павільйонів і кіосків а також 2 ТЦ «Кристинопіль» та «Майдан», 114 підприємств ресторанного господарства з кількістю клієнтських місць — 5,6 тисячі.

• Шахта «Червоноградська»
• Шахта «Великомостівська»
• Шахта «Межирічанська»
• Шахта «Надія»
• Шахта «Степова»
• Шахта «Лісова»
• Шахта «Відродження»
• завод залізобетонних виробів ПрАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів»
• завод металевих конструкцій «ЧЗМК»
• деревообробний комбінат ТзОВ «Червоноградський деревообробний комбінат»
• фабрика жіночої білизни ПрАТ «ВАТ КАЛИНА»
• панчішно-шкарпеткова фабрика ТОВ «Дюна-Веста»
• ВАТ «Червоноградське АТП-14628»

Територією Червоноградського регіону проходять дві головні транспортні магістралі — автомобільна дорога Р 15 (Ковель — Жовква) та Т 14 04 (Червоноград — Рава-Руська). У місті налагоджено роботу пасажирського транспорту загального користування.

Є приміський поїзд Сокаль-Львів і Львів-Сокаль (з зупинками в Червонограді).

Також існує Автошлях Т 1410 — напрямок Червоноград — Радехів (станом на 2012, раніше Т 1410).^[12]

• Червоноградське відділення № 7856 ВАТ «Державний Ощадний банк України»;
• Відділення державного банку «Приватбанк» в м. Червонограді;
• Червоноградське відділення Райффайзен банку Аваль;
• Червоноградське відділення Кредобанку;
• Червоноградське відділення Ідея Банку;
• Червоноградське відділення банку «Львів»;
• Червоноградське відділення Альфа-Банку.

Всього в Червонограді представлені біля 10 банків.^[13]

Червоноградський гірничо промисловий район розташований на півночі Львівської області в межах південної частини Волинської височини, на півдні в межах улоговини річок Західний Буг і Стир. Кордон між ними проходить по долині річки Солокія. Основні природні ресурси регіону: Забузьке і Межирічанське (розроблені) і Тяглівське та Люблінське (розвідані) родовища кам'яного вугілля. Порівняно з Донбасом, загальні показники якості вугілля нижчі, воно відзначається меншою теплотворністю і більшою зольністю. Значну частину вугілля використовують Добротвірська ТЕС (Львівська область) і Бурштинська ТЕС (Івано-Франківська область).

Відносна одноманітність осадових порід, що виходять на поверхню, зумовило наявність тільки деяких видів будівельних матеріалів, до яких належать карбонатні породи (крейда і мергель), будівельні та бетонні піски, цегляні суглинки і глина, природні кам'яні будівельні матеріали і керамзитова сировина. Мергель як цементна сировина, залягає в досить великих кількостях, але на даний час не розробляється. Основною сировиною цегельного виробництва є четвертинні лесоподібні суглинки, які утворюють суцільний покрив на розмитій поверхні крейди. Суглинки розміщені в широкій смузі, яка перетинає площу басейну з півночі на південь. У межах Червоноградського району, родовище суглинків міститься біля Сокаля. Поширені торф'яні відкладення в заболочених долинах річки Західний Буг та її приток.

У місті є 10 загальноосвітніх закладів і 4 заклади нового типу (ЧНВК «СШ — колегіум» № 3, ЧНВК № 10, ЧНВК № 13, Червоноградський ліцей) серед них Червоноградська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 з поглибленим вивченням англійської мови та школа-інтернат для дітей-сиріт, на разі, заклад припинив свою роботу. У них навчається 15 000 учнів. Є також 7 позашкільних закладів, 5 спортивних шкіл. У навчально-реабілітаційному центрі створено філії міжрегіональної академії управлінського персоналу (МАУП) та економічного факультету Львівського національного університету

З 2021 року загальноосвітні школи та ЧНВК перейменували у гімназії, а гімназію № 11 переформували на ліцей або ж, простими словами, старшу школу (10-12 класи).

1971 року в місті відкрили технікум. За тривалий час його назва неодноразово змінювалася, і тепер це Червоноградський гірничо-економічний коледж. Професійне навчання здійснюють 2 професійно-технічні училища.

У січні 2021 р. урочисто відкрився Навчально-практичний центр технології зварювальних робіт, який забезпечить підготовку висококваліфікованих працівників з професій «Електрозварник ручного зварювання» та «Електрогазозварник». Для облаштування Центру, з державного бюджету було виділено 1 млн 800 тис. гривень, більше як 800 тисяч скерували із обласного бюджету, та ще майже чверть мільйона гривень виділили із коштів спецфонду училища.^[14]

Дошкільна освіта забезпечується наявністю 20 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується понад 5.0 тис. дітей. Охоплення дітей суспільним дошкільним вихованням становить 50 % загальної кількості дітей відповідного віку. У ДНЗ діють 18 груп спеціального призначення, де зміцнюють своє здоров'я 292 дитини з особливими потребами (з вадами зору, мови, опорно-рухового апарату, ранніми проявами туберкульозної інфекції). З пріоритетним спрямуванням навчально-виховного процесу в ДНЗ працює 38 груп художньо-естетичного, математичного, гуманітарного, природничо-економічного профілю.

24 червня 2021 року міськарада затвердила логотип і гасло міста. Ілюстративними складниками лого є вугілля, терикон, вагонетка, труба. «Зміст логознаку та чіткі лінії обраного шрифта логослова передають силу, працьовитість та впевненість. Поєднання темнокоричневого та помаранчевого кольорів асоціюються з видобутими корисними копалинами та теплом. Символ блискавки уособлює енергійність та дієвість».

До міської централізованої бібліотечної системи входить 11 бібліотек. Центральна бібліотека ЦБС міста (вулиця Степана Бандери, 11) заснована у 1957, централізована бібліотечна система — у 1977. Загальна кількість бібліотек, філій — 11, водночас 4 — для дітей, 1 — для юнацтва.

у місті діє Народний дім.

• Колишній бернардинський костел Зіслання св. Духа^[15] (1692—1704). Зараз церква Святого Володимира.
• Каплиця Вишневських
• Святоюрський монастир оо. Василіян. Церква і монастир були зведені за проєктом архітектора Івана Зельнера. В 1892 в монастирі складав обіти майбутній митрополит Андрей Шептицький. Монастир славився власною чудотворною іконою, яку подарував Францішку-Салезію робчинський староста Станіслав Садовський (1765). В 1946 цю ікону вивезли до Варшави. Повернули святиню Україні 7 квітня 1994 року.
• Христинопільський палац

У 1756–1760 (за іншими даними 1756–1762) Францішек Салезій Потоцький (внук Фелікса Казимира Потоцького) перебудував Христинопільський замок, який раніше стояв на цьому місці, на палац французького стилю та заклав палацовий садово-парковий ансамбль. Парк і палац був запроектований П'єром Ріко де Тіррґаєм (П'єр Ріко де Тіррґай). Палацом з кінця XVIII ст. володіла Катажина Коссаківська. Після її смерті маєток ще кілька разів змінював господарів. Нині палац залишається в жалюгідному стані.

Зараз у приміщенні — Червоноградська філія Львівського музею історії релігії. У музеї є 4246 одиниць основного і 3152 одиниці науково-допоміжного фондів. Три експонати червоноградського музею внесено до п'ятитомного видання «Історія української культури».

Навесні 1992 року у місті — вперше в Україні — було встановлено пам'ятник українському історику та державному діячу Михайлу Грушевському.^[16]

• Церква святого Володимира
• Церква святого Стефана
• Церква святої великомучениці Варвари (заступниця військових та шахтарів)

• Костел Зіслання Святого Духа

• Церква святого Йосафата^[17]
• Церква Пресвятої Богородиці Владичиці України
• Церква Святого Юрія

• Церква християн віри євангельської (п'ятидесятники)

Червоноградське літературне об'єднання ім. В.Бобинського, назване на честь українського поета уродженця Червонограда Василя Бобинського. Голова Є.Кравчук, заступник М.Репецький. Налічує понад три десятки членів — поетів та письменників. Літоб'єднання видає щорічник «Провесень».

Червоноградське літературне об'єднання «Третій горизонт», створенне на базі Львівської обласної організації Асоціації українських письменників. Літоб'єднання налічує більше тридцяти учасників. Колективом видається газета «Червоноград літературний» та журнал «Місцевий часопис», а також проводиться щорічний Всеукраїнський літературний конкурс імені Володимира Дроцика

Червоноградський хор «Просвіта».

Червоноградський драматичний театр імені Лесі Українки

• Телевізійний канал «Бужнет»^[18]
• Міські новини. Офіційний сайт міської ради^[19]
• Телеканал «15»^[20]
• Інформаційне Агенство «КРИСТИНОПІЛЬ.INFO»^[21]
• Нео Радіо (100,5 FM) — червоноградська недержавна музично-інформаційна радіостанція
• FM-Галичина (103,0 FM — ретрансляція зі Львова)^[22]
• Радіо «Новий Двір» (проводове мовлення)

• Новини Прибужжя^[23]
• Вісник^[24]
• Гірник

У місті:

• Спортивний комбінат — 1,
• стадіони — 4,
• спортмайданчики — 39;
• тенісні корти — 3;
• футбольні поля — 13;
• плавальні басейни — 2.

Сфера обслуговування Фізкультурно-спортивна інфраструктура міста:

• колективи фізкультури загальноосвітніх шкіл;
• спортивні школи;
• ФСТП «Україна»;
• громадські організації і федерації по видах спорту;
• «Шахтар» — український любительський футбольний клуб;
• «Шахтар» — Червоноградський спідвейний клуб;
• Червоноградський флорбольний клуб «Eagles»;
• ГО "СК «Градієнт» — Червоноградський клуб силових видів спорту.

У Червонограді проводились міжнародні турніри по спідвею, Чемпіонат Європи 2013 р. Також у місті проходили міжобласні та всеукраїнські змгання з футболу, ММА, боксу, баскетболу, волейболу.

• Дорогичин
• Княжпіль
• Маріямполе
• Писковиці

• Анатолій Бойко
• Володимир Загорський
• Віктор Богдан — доктор наук, професор хімії Московського університету ім. Ломоносова.
• Світлана Іщук — українська економістка.
• Дмитро Атаманюк — кандидат медичних наук, Французька академія наук.
• Юрій Ярославович Кіт (13.04.1958-20.10.2021) — професор, доктор біологічних наук
• Володимир Вовк — математик-комп'ютерник, викладач університету в Лондоні.

• Анатолій Грицюк — хірург президентської лікарні в Москві
• Володимир Федак — лікар-нейрохірург, Німеччина
• Іван Гудз — доктор медичних наук, професор, лікар судинний хірург, академік Європейської академії судинних хірургів

• Алла Волкова — українська стендап комікеса^[25]
• Альфред Абердам — французький художник
• Василь Бобинський—український поет, журналіст, перекладач.
• Ігор Закус — джазмен
• Олег Козачук (* 1955) — заслужений працівник культури України. Член Національної Хореографічної Спілки України.
• Микола Король — скульптор
• Тарас Король — скульптор
• Ярослав Мука — драматичний актор
• MamaRika (Анастасія Кочетова) — естрадна співачка
• Олег Созанський
• Тарас Городецький — український писанкар
• Мирослав Євгенович Кеба — член Міжнародної організації бальних танців, заслужений діяч України.
• Наталія Васько — українська акторка кіно, театру та телебачення, телеведуча.
• Юлія Бурко — писанкарка, ініціатор створення та незмінна голова Незалежного жіночого товариства «Прозерок».
• Марія Мохналь — поетеса, член Спілки письменників України
• Сергій Івашків — гончар, член Спілки народних майстрів України.
• Сергій Водяной — стендап комік, засновник гумористичної студії «Файне шоу»
• Богдан Дікальчук

• Петро Олійник — український політик. Депутат Верховної ради України (2002—2005), голова Львівської ОДА (2005—2008).
• Євген Жеребецький — народний депутат України 2-го скликання; заступник голови Українсько-польського форуму.
• Андрій Парубій — український політик, Голова Верховної Ради України, з 14 квітня 2016 року по 28 серпня 2019 року.
• Юрій Камельчук — народний депутат України 9-го скликання, член депутатської фракції Слуга народу.
• Володимир В'язівський — український політик.
• Ігор Пилипчук (1961—2009) — український політик.
• Михайло Нискогуз — депутат Львівської обласної ради
• Степан Хмара (1937—2024) — український політик, правозахисник, лікар, дисидент, довголітній політв'язень.

• Йосафата Гордашевська^[26]
• Володимир Ортинський — священник Православної Церкви України (ПЦУ)
• Віталій Градюк — протоігумен Галицької провінції ЧСВВ, в'язень радянських таборів.
• Андрій Чорненко — священник, професор теології, Рим.
• Тарас Михайлович Коцур.
• Микола Лагодич — священник Православної Церкви України, релігієзнавець, кандидат наук з богослів'я, кандидат історичних наук (доктор філософії — Philosophiæ Doctor in Historical Sciences), доцент, викладач Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University), з 2018 р. — член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту, з 2020 р. — член Синодальної календарної комісії ПЦУ [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.].
• Микола Щербань — священник Православної Церкви України, релігієзнавець, кандидат наук з богослів'я, кандидат історичних наук (доктор філософії — Philosophiæ Doctor in Historical Sciences), доцент, завідувач Богословського відділення [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] КПБА (2003—2018), викладач Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University), з 2019 р. — член Комісії Міністерства освіти і науки України з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання.

• о. Варлаам Компаневич ЧСВВ ^[27]
• о. Діонисій Дмитро Ткачук
• Станіслав Лаврик — Патріарх в Церкві св. Володимира

• Аліна Пащук — борчиня, срібна призерка чемпіонату світу з самбо^[28]
• Дмитро Троць — майстер спорту з легкої атлетики міжнародного класу
• Ігор Марко — український мотогонщик, брав участь у змаганнях із спідвею.
• Микола Морозюк — український футболіст, півзахисник, екс-гравець збірної України.
• Ігор Пащук — український боксер, срібний призер чемпіонату Європи.
• Наталія Синишин — українська спортсменка. Заслужений майстер спорту України з вільної боротьби.

• Василь Левкович (Вороний)
• Іван Климів (Легенда)
• Катажина Коссаковська з Потоцьких — померла у місті 21 березня 1803^[29]

• Андрій Атаманчук (1979—2014) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Олександр Бірюков (1971—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Тарас Жеребецький (1987—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Михайло Заєць (1975—2015) — сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Віктор Іващук (1995—2022) — військовослужбовець, Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади.
• Олег Пилюк (1993—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Стефанія Рибчак — медсестра УСС і УГА.

• Список вулиць Червонограда

• 
  Поштівка 1912 рік
• 
  Поштівка 1907 рік
• 
  Погруддя Василю Бобинському
• 
  Пам'ятник Михайлу Грушевському
• 
  Пам’ятний хрест зведений на честь розгрому османських завойовників
• 
  Пам'ятник загиблим шахтарям
• 
  Пам'ятник Тарасу Шевченку

• Данилюк Ю. З. Червоноград [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 493. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Krystynopol.info — Туристичний портал Червонограда [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт міської ради [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Інформаційне Агентство «КРИСТИНОПІЛЬ.INFO» [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Krystynopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 761. (пол.)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Місто Червоноград // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Замки та храми України. Червоноград [Архівовано 12 вересня 2009 у Wayback Machine.]
• Римсько-Католицька Церква Зіслання Святого Духа в Червонограді [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Червоноград: колиска магнатів Потоцьких
• Кристинополь-Червоноград [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Історична довідка [Архівовано 2 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Місто над Бугом [Архівовано 31 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Червоноградський філіал Львівського музею історії релігії (Палац Потоцьких)
• Місце зустрічі ділових людей Червонограда [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Іван Родічкін, Ольга Родічкіна. Старовинні маєтки України, 2009, К.: Мистецтво, с.384: Маєток Потоцьких — Кристинопольський Версаль
• «Живи подорожуючи. Червоноград» — історія та фото [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.]