Чумак Іван Михайлович
| Чумак Іван Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 червня 1926 Олексіївка, Новоайдарський район, Луганська область |
| Помер | 19 березня 2004 (77 років) Луганськ, Україна |
| Поховання | Луганськ |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954) |
| Вчителі | Кронгауз Герман Ліпманович, Рябінін Микола Леонідович і Бендрик Микола Кузьмович |
| Відомі учні | Зайцев Федір Григорович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Нагороди |    |
| Премії |  |
Івáн Михайлович Чумáк (нар. 25 червня 1926, Олексіївка — пом. 19 березня 2004, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1959 року[1].
Народився 25 червня 1926 в селі Олексіївці (тепер Щастинський район Луганської області, Україна) в селянській сім'ї. Під час голодомору 1932—1933 років його батьки переїхали в Луганськ. З 1934 року навчався в 13-й школі. З 1941 по 1947 рік навчався на будівельника в Луганському залізничному технікумі, по закінченні якого працював у Львові на повоєнній відбудові міста. Там він вступив у Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі: Герман Кронгауз, Микола Рябінін, Микола Бендрик) й закінчив його 1954 року з червоним дипломом[2]. Дипломна робота — декоративна двофігурна скульптурна композиція «Композитор Микола Лисенко і народний співак Остап Вересай» (керівник Микола Рябінін, оцінка: відмінно)[3].
Після навчання повернувся до Ворошиловграда, де кілька років працював у художньому училищі, а у 1957 році став членом творчої бригади скульпторів, до якої входили Віктор Мухін, Василь Федченко й Василь Агібалов. В групі працював до виходу на пенсію. У післявоєнний радянський період групою створено біля 90 відсотків пам'ятників в Луганській області[2].
Жив у Луганську в будинку на кварталі Шевченка, № 54, квартира № 12, та в будинку на вулиці Тараса Шевченка, № 4, корпус № З, квартира № 327[4]. Помер у Луганську 19 березня 2004 року[5].
 обеліск героям-визволителям Ржева |
 меморіал «Трудівникові Луганщини» |
.jpg) меморіальний комплекс «Вічний вогонь» |
пам'ятник Тарасові Шевченку |
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- пам'ятник Володимиру Леніну у Луганську (1958, у співавторстві з Василем Агібаловим, Віктором Мухіним, Василем Федченком);
- пам'ятник героям-визволителям Ржева у Ржеві (1963, граніт; у співавторстві з Віктором Мухіним, Василем Федченком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
- «Лаборантка» (1963, мармур);
- «Слово о полку Ігоревім» (1966, мармур; зберігається в Музеї «Слова о полку Ігоревім» в Новгороді-Сіверському[6]);
- портрет Героя Соціалістичної Праці С. Воротникова (1967, литий камінь);
- портрет Героя Соціалістичної Праці В. Борзих (1967, литий камінь);
- меморіал «Трудівникові Луганщини» (також «Свято Жовтня», «Факел Жовтня») у Луганську (1967, у співавторстві з Іллею Овчаренком, архітектор В. Житомирський);
- «Климент Ворошилов» (1969);
- портрет Героя Соціалістичної Праці А. Бондаренка (1970, граніт);
- обеліск з тематичними рельєфами «Тим, що боротьбу пізнали…» у Луганську (1970, залізобетон, архітектор В. Житомирський)
- монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
- меморіальний комплекс «Вічний вогонь» у Сєвєродонецьку (1975, у співавторстві з Миколою Можаєвим);
- Пам'ятник комісару (1980);
- портрет скульптора Василя Федченка (1982);
- портрет Карла Брюллова (1987);
- портрет Бориса Грінченка (1988);
- портрет Г. Тютюника (1995);
- композиція «Дума про Україну. Останній кошовий війська Запорізького Петро Калнишевський на засланні у Соловках» (1995);
- композиція «Оранта» (1995);
- пам'ятник Тарасові Шевченку у Луганську (1998, архітектори В. Житомирський, О. Довгополов);
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року.
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1973 рік; разом з В. І. Мухіним, В. X. Федченком, І. П. Овчаренком (скульпторами), А. М. Єгоровим, Г. Г. Головченком, І. Ф. Міньком (архітекторами) за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому Луганської області)[5].
- Заслужений художник УРСР з 1976 року[5];
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1980)[1];
- Почесний громадянин Луганська з вересня 1996 року[7];
- Народний художник України з 21 грудня 1996 року[8].
- ↑ а б Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 310.
- ↑ а б «Дзеркало тижня» № 13 (438) Субота, 5 — 11 Квітня 2003 року.
- ↑ Чумак Іван Михайлович / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра монументально-декоративної скульптури. Випускники кафедри
- ↑ Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 160.
- ↑ а б в Комітет з Національних премій імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.
- ↑ Русская литература и фольклор. [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Офіційний сайт луганського міського горови і Луганської міської ради. [Архівовано 2012-04-22 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента України № 1266/96 від 21 грудня 1996 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 27 вересня 2020.
- Чумак Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Чумак Іван Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 513.;
- Чумак Іван Михайлович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Чумак Іван Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Чумак Іван Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 635 . — ISBN 5-88500-042-5.
