Шинкаренко Іван Анатолійович

Іван Анатолійович Шинкаренко
Народився 1 жовтня 1986
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність підприємець
політик
Alma mater КПІ
Заклад Інститут відновлюваної енергетики НАН України
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Іван Анатолійович Шинкаренко (нар. 1 жовтня 1986, Київ) — український підприємець, політик[1], Народний депутат України 9-го скликання[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Шинкаренко є директором ТОВ «Запашна піч».

Працював Інститут поновлюваної енергетики Академії наук України[1].

Підприємець. Співзасновник та директор ТОВ «Ароматна піч»[1].

Співзасновник, керівник ГО «Центр екологічних досліджень та розвитку»[4]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 121 у списку[3]. На час виборів: інженер Інституту відновлюваної енергетики Академії наук України, безпартійний. Проживає в Одесі[4].

  • Член міжфракційного об'єднання «Південь України»
  • Член міжфракційного об'єднання "Українці в світі"
  • Член міжфракційного об'єднання БлокчейнФоЮкрейн (Blockchain4Ukrain)
  • Член Української частини Парламентського Комітету асоціації.

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

Член Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики[5], голова підкомітету з питань міжнародного партнерства та співробітництва щодо реалізації антикорупційної політики у фінансовій, агропромисловій і енергетичній сферах.

Є ініціатором законопроєкту № 3944 "Про внесення змін до статті 51 Кодексу торговельного мореплавства України щодо вимог до кваліфікації членів екіпажу", який було прийнято в цілому 235 голосами[6] та законопроєкту №10255 " Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за використання публічних коштів посадовими особами розпорядниками та одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, підприємств державного та комунального сектора економіки"[7], який отримав підтримку у сесійній залі, отримавши 286 голосів. Попереду друге читання законопроєкту.

Міжнародна діяльність[ред. | ред. код]

  • Керівник групи міжпарламентських зв'язків із Мексиканськими Сполученими Штатами.
  • Заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків із Федеративною Республікою Бразилія.
  • Співголова групи з міжпарламентських зв'язків із Республікою Гватемала.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків із Кіпром.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків із Республікою Колумбія.
  • Заступник співголови групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Коста-Рика .
  • Член групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Корея.
  • Член міжфракційного об'єднання "Група дружби з країнами Карибського басейну".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список депутатів від партії «Слуга Народу» [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  2. Хто проходить в Раду від «Слуги народу»: список [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.] Дзеркало Тижня (21 липня 2019)
  3. Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] РБК-Україна (13.06.2019)
  4. Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  5. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  6. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 26 травня 2023.
  7. Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 17 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]