Шкловський Віктор Борисович
| Шкловський Віктор Борисович | |
|---|---|
| рос. Виктор Борисович Шкловский | |
 | |
| Народився | 12 (24) січня 1893[1][3] Санкт-Петербург, Російська імперія[4] |
| Помер | 5 грудня 1984[1][2][3] (91 рік) Москва, СРСР[5] |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | письменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник наукової фантастики, історик літератури, кінознавець, мовознавець, літературознавець, критик, есеїст, кіносценарист |
| Галузь | творче та професійне письмоd[6], літературна критика[6], кінокритика[6] і кіносценаристикаd[6] |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | російська[1][7] |
| Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Учасник | Перша світова війна |
| Роки активності | з 1916 |
| Жанр | есей, сценарій і роман |
| Magnum opus | Lev Tolstoyd |
| У шлюбі з | Serafima Suokd |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0794531 |
Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979), член Спілки кінематографістів Росії.
Навчався в Петербурзькому університеті (1912—1914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[8]
Автор сценаріїв фільмів:
- «За законом» (1926),
- «Третя Міщанська» (1927, у співавт.),
- «Мінін і Пожарський» (1939),
- «Алішер Навої» (1948, у співавт.),
- «Три товстуни» (1963) та ін.,
Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.
Описуючи вступ армії УНР до Києва, був глибоко обурений, що вони розпочали українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»[9].
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 732–735. — ISBN 5-94848-307-X
- ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Шкловский Виктор Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Урбан Т. Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века. — Санкт-Петербург, 2014. — С. 233.
- ↑ Винничук Ю. Загадкова душа [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1517.
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 501.
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 874.
- Шкловский В. За 60 лет: Работы о кино. — М., 1985.
- Шкловський Віктор Борисович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 980.
