Стівен Артур Пінкер
.svg){kind=small}
Сті́вен Пі́нкер (англ. Steven Pinker, нар. 18 вересня 1954, Монреаль, Квебек) — канадсько-американський науковець, який працює в галузі експериментальної психології та когнітивних наук, він є також автором праць з популяризації науки. Пінкер відомий як активний прихильник концепції еволюційної психології та «обчислювальної теорії розуму».
Академічна спеціалізація Пінкера — візуальне сприйняття та розвиток мови у дітей. Відомою є теза Пінкера про те, що мова, якою ми говоримо, є «інстинктом» або біологічною адаптацією, сформованою природним добором.
Пінкер народився в Монреалі, Канада, 1954 року. Походить з єврейської родини, що мешкала в англомовній частині Монреаля. Батьки Стівена Пінкера — Розалін та Гаррі Пінкер.[8] 1971 року закінчив Д'юсон-коледж. Продовжив навчання в Університеті Макгілла, а згодом у Гарвардському університеті, де 1979 року отримав докторський ступінь за дисертацію з експериментальної психології. Протягом одного року займався дослідженнями в Массачусетському технологічному інституті (MIT), потім повернувся до Гарварду. З 1982 до 2003 року Пінкер викладав у департаменті Мозку та когнітивних наук в MIT, і став директором Центру когнітивних нейронаук (крім одного року, проведеного в Університет Каліфорнії, Санта Барбара в 1995–1996)[9].
2004 року Пінкер був названий журналом Time одним зі 100 найвпливовіших науковців та мислителів у світі[10]. Журнал «Foreign Policy» 2010 року включив його до списку 100 сучасних мислителів[11].
Він двічі був фіналістом Пулітцерівської премії, 1998 і 2003 року[12].
Почесний доктор Ньюкаслського університету, Університету Макгілла, Суррейського університету, Тель-Авівського університету та Університету Тромсе.
Пінкер одружений з письменницею Ребекою Голдстейн. Це його третій шлюб, проте своїх дітей у нього немає.
В одному з інтерв'ю Пінкер сказав, що ніколи не був релігійним в теологічному сенсі після того, як усвідомив себе атеїстом в 13 років, але в різні періоди вважав себе приналежним до єврейської культури[13]. Його політичні погляди були близькі до анархістських, але після заворушень в Монреалі 1969 року він розчарувався в анархізмі[14].
Пінкера відомий своєю теорією засвоєння мови, дослідженнями синтаксису, морфології та значення дієслів, а також критикою конективістських моделей мови. У своїй книзі «Мова як інстинкт» (1994) він популяризує роботи Ноама Чомскі про вроджені здібності свідомості до мови, з тією різницею, що, з точки зору Пінкера, ця здатність сформувалася як адаптація за допомогою природного добору, а не є побічним продуктом еволюції. Він також підтримує ідею про комплексну людську природу, що складається з величезної кількості адаптивних здібностей розуму. Іншою важливою ідеєю Пінкера є те, що людська свідомість почасти працює за допомогою комбінаторної маніпуляції символами, що розходиться з багатьма конективістськими моделями.
- «Мова як інстинкт» The Language Instinct (1994)
- «Як працює розум» How the mind works (1997)
- «Слова та правила: складові частини мови» / Words and Rules: The Ingredients of Language (1999)
- «Чистий аркуш» / The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature (2002)
- «Матерія думки» / The Stuff of Thought: Language as a Window into Human Nature (2007)
- «Найкраще у нас» / The Better Angels of Our Nature: The Decline of Violence in History and Its Causes (2011)
- Субстанція мислення: Мова як вікно в людську природу. (2013)
- «Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу» (2018)
- ↑ а б в https://stevenpinker.com/biocv
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120137305 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Opinion | Meet the Renegades of the Intellectual Dark Web - The New York Times
- ↑ а б в https://www.imdb.com/name/nm0684348/bio
- ↑ https://www.dicytrends.com/ilavenil-subbiah-everything-to-know-about-steven-pinkers-ex-wife/
- ↑ Google books
- ↑ Steven Pinker — Short Biography. Архів оригіналу за 29 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014.
- ↑ Steven Pinker — How Our Minds Evolved. Архів оригіналу за 30 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014.
- ↑ The FP Top 100 Global Thinkers. Foreign Policy. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
- ↑ The Pulitzer Prizes, General Nonfiction. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
- ↑ Steven Pinker: the mind reader. Guardian. 6 листопада 1999. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
- ↑ Steven Pinker. This much I know. Guardian. 22 червня 2008. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
