VHS

В іншому мовному розділі є повніша стаття VHS(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська». Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії! Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

VHS (англ. Video Home System) — найпоширеніший формат запису відеокасет. Розроблений японською компанією JVC (Victor Company of Japan, Ltd.), Представлений в 1976 році. У цьому ж році перші касети з'явилися в Європі і Азії, а в наступному році — у США.

З розробки VHS почалася ера домашнього відео. На 2002 рік, за оцінками JVC, у світі було продано понад 900 млн відеопристроїв цього формату і ще більше відеокасет.

Технічна специфікація формату VHS:

• Ширина стрічки: 12,70 мм (½ дюйми);
• Швидкість стрічки: 3,335 см/с для NTSC, 2,339 см/с для PAL;
• Час запису^[1]: до 6 годин (SP). Найбільше поширення отримали касети з часом запису до 3 годин;
• Смуга пропускання відеосигналу: приблизно 3 MHz;
• Роздільна здатність: близько 240 ТВЛ (вертикальних телевізійних ліній), що в термінології цифрового відео приблизно відповідає 320x240 пікселів.

Існує ряд модифікацій цього формату:

• VHS-C (VHS Compact) — 30-, 45&- або 60-хвилинні касети зменшеного розміру. Вперше випущені фірмою «Panasonic» для легких ручних камер;
• S-VHS (Super VHS) — представлений в 1987 р., відрізняється збільшеною роздільною здатністю і поліпшеною в цілому якістю;
• S-VHS-C — як і VHS-C, тобто касети формату S-VHS зменшеного розміру;
• D-VHS (Digital VHS) — цифровий формат.

Після появи DVD дисків і програвачів існування відеокасет VHS втратило сенс, бо вони поступалися новим форматам всіма технічними можливостями і зручністю використання.

У 2008 році компанія JVC відмовилася від подальшого випуску відеомагнітофонів. Проте деякі люди досі купують їх, але як правило, вони вибирають не просто відеомагнітофон, а комбо-пристрій.

Останній великий постачальник VHS-касет Distribution Video Audio (Флорида, США) оголосив про те, що партія відеокасет, випущена в жовтні 2008 року, була останньою. «Цей формат мертвий. І це Різдво його останнє», — заявив глава компанії, — «Нам залишилося лише позбавитися від того, що залишилося на складі».^[2]

21 липня 2016 року про повне припинення виробництва відеомагнітофонів VHS-формату заявив його останній виробник — компанія Funai^[en][3].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: VHS

• The 'Total Rewind' VCR museum [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] музей історії відеомагнітофонів і VHS