Wprost

Wprost
пол. Wprost[1]
Країна видання  Республіка Польща
Періодичність виходу тижневик
Мова польська
Адреса редакції

Єрусалимські алеї, 212

02-486 Варшава
Головний редактор Шимон Кравець (електронне видання)
Видавець PMPG Polskie Media
Засновано 5 грудня 1982
Дата закриття 20 березня 2020 (останній друкований номер)
Наклад (2019) 53 448 екзеплярів примірників
ISSN-L 0209-1747
ISSN 0209-1747 (друковане видання)
1689-2429 (інтернет-публікація[d])
OCLC 24423346
wprost.pl
ewydanie.wprost.pl

«Wprost» — польський суспільно-політичний тижневик, що видавався з 1982 по 2000 рік у Познані, потім у Варшаві; з 2019 року головним редактором є Марцін Дзержановський; виходить в понеділок. У паперовій версії видавався до 30 березня 2020 року[2].

З 1990 року тижневик публікує список 100 найбагатших поляків тижневика «Wprost», а з 1991 року редактори щотижневика присвоюють титул «Людина року тижневика Wprost». Тижневик пов'язаний скоріше з правою орієнтацією[3], хоча публікували та публікують у ньому багато авторів, пов’язаних з лівими силами чи центром політичної сцени (у т.ч. Магдалена Шрода та Томаш Налєч)[4]. Сам тижневик описується як ліберальний[5].

Історія

[ред. | ред. код]

Друкується з 5 грудня 1982 року — спочатку як регіональний тижневик у Великопольську, а з 1989 року — як загальнонаціональний журнал. Спочатку редактори знаходились у Познані, а у 2000 році переїхали до Варшави. З 2010 року видавцем тижневика «Wprost» є PMPG Polskie Media (Platforma Mediowa Point Group). На кінець десятиліття 2001-2010 рр. тираж становив близько 178 тис. примірників[3].

З початку трансформації системи (1989 р.) «Wprost» підтримував Александра Гавроніка[6], познанського підприємця та політичного діяча, натомість Гавронік купував у тижневику рекламні площі для своїх підприємств[6].

У 2014 році тижневик публікував стенограми приватних розмов осіб, які виконують важливі публічні функції, вміст яких був отриманий із незаконних прослуховувань; публікація змісту розмови призвела до спалаху т. зв «скандалу підслуховування».

30 березня 2020 року вийшов останній номер тижневика в друкованій формі. Видавець журналу «PMPG Polskie Media» виправдав таке рішення складною ситуацією в економіці внаслідок пандемії коронавірусу. Міхал Мацей Лісецький, мажоритарний акціонер і багаторічний президент компанії, зазначив, що це також результат систематичного зменшення кількості читачів друкованої версії тижневика роками, і люди, що працюють в ньому, були підготовлені до цього давно. У зв’язку з цим рішенням у редакції було оголошено також про групові звільнення від роботи[7].

Редакція

[ред. | ред. код]

Головним редактором тижневика «Wprost» є Марцін Дзержановський[8]. Марек Крул (1989–2006) найдовше обіймав посаду головного редактора «Wprost», будучи до грудня 2006 року президентом і головним акціонером видавництва. З травня 2006 року по січень 2007 року тижневиком керував Пйотр Габріел. Після його відходу цю посаду зайняв Станіслав Янецький. Після покупки 80 відсотків частки в Видавничо-рекламній агенції «Wprost» через PMPG наприкінці 2009 року, у лютому 2010 року Янецький попрощався з тижневиком, а Катажина Козловська стала головним редактором. Томаш Ліс був редактором журналу з травня 2010 року, а з лютого 2012 року його очолював Міхал Кобосько. З січня 2013 року по березень 2015 року головним редактором був Сильвестер Латковський, а потім до серпня 2016 року Томаш Врублевський. З серпня 2016 року по серпень 2019 року цю функцію виконував Яцек Похлопінь.

Під егідою тижневика «Wprost» журі, що складається з переможців попередніх видань, щорічно нагороджує «Нагороду Кіселя». Сам тижневик присвоює титул «Людина року тижневика Wprost». «Wprost» також публікує багато циклічних рейтингів, таких як «Список 100 найбагатших поляків», «Список 100 найвпливовіших поляків», рейтинг інноваційних компаній, рейтинг найбільш високооплачуваних польських письменників тощо.

У 2013–2015 роках постійну колонку під назвою «Бомба тижня» очолила Кароліна Корвін Пйотровська. Пйотровська розірвала співпрацю з «Wprost» після опублікування статті «Каміль Дурчок. Факти після Фактів» (№ 8 (1667)), авторами якої були Сильвестр Латковський, Міхал Маєвський та Ольга Василевська; стаття стосувалася події в приватному житті Каміля Дурчока, тодішнього головного редактора «Фактів» (TVN).

Коефіцієнт цитування

[ред. | ред. код]

За даними Інституту моніторингу засобів масової інформації, у 2012 році тижневик «Wprost» був тижневиком, котрий щотижня цитується іншими засобами масової інформації та є одним із найпопулярніших засобів масової інформації в Польщі[9].

Головні редактори

[ред. | ред. код]
  1. Януш Пшибиш (1982-1983)
  2. Вальдемар Косінський (1983-1989)
  3. Марек Круль (1989–2006)
  4. Пйотр Габріель (2006–2007)
  5. Станіслав Янецький (2007–2010)
  6. Томаш Ліс (2010–2012)
  7. Міхал Кобоско (2012–2013)
  8. Сильвестер Латковський (2013–2015)
  9. Томаш Врублевський (2015–2016)
  10. Яцек Похлопінь (2016-2019)[10]
  11. Марцін Дзержановський (2019–2020)[11][12]

Постійні рубрики

[ред. | ред. код]
  • Сканер
  • Суспільство
  • Польща
  • Обмін
  • Бізнес - Люди - Гроші
  • Ноу-хау
  • Наука і здоров'я
  • Історія
  • Без кордонів
  • Світ
  • Пасаж
  • Культура та стиль
  • Лазер
  • Орган люду

Wprost Light

[ред. | ред. код]

У період з 28 травня 2009 року по жовтень того ж року з'явився двотижневик «Wprost Light» на розважальну тематику, головним редактором якого був Станіслав Янецький.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0209-1747
  2. ↑ Koronawirus. Tygodnik "Wprost" znika z rynku - nie będzie więcej papierowych wydań. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  3. ↑ а б Afryka na łamach Newsweeka, Polityki i Wprost w latach 2000-2010: 95. doi:10.4467/2299-6362PZ.14.006.2141.
  4. ↑ [1], Marcin Dzierżanowski, "Łączy nas „Wprost”" 
  5. ↑ WPROST (@TygodnikWPROST) | Twitter (пол.), архів оригіналу за 20 травня 2020, процитовано 26 травня 2020
  6. ↑ а б Ktoś zacznie mówić. 28 (3017). Warszawa: Polityka sp. z o.o. ska. 8 lipca 2015: 26—27. ISSN 0032-3500.
  7. ↑ Koniec tygodnika „Wprost”, będą zwolnienia. 'Wydawca zarżnął pismo' (пол.), архів оригіналу за 28 травня 2020, процитовано 26 травня 2020
  8. ↑ Tomasz Wróblewski nie jest już naczelnym „Wprost”. „Czytelnicy nie przyjęli zmiany formatu pisma” (opinie), архів оригіналу за 19 січня 2021, процитовано 26 травня 2020
  9. ↑ Raport Instytutu Monitorowania Mediów (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
  10. ↑ [2], Wprost.pl, "Jacek Pochłopień pokieruje redakcją tygodnika „Wprost” za Tomasza Wróblewskiego" 
  11. ↑ Marcin Dzierżanowski zastąpił Jacka Pochłopienia na stanowisku redaktora naczelnego „Wprost” (пол.), 1 серпня 2019, архів оригіналу за 25 березня 2020, процитовано 26 травня 2020
  12. ↑ "Wprost" od kwietnia bez wydania papierowego. Zmiana na stanowisku redaktora naczelnego (пол.), архів оригіналу за 25 березня 2020, процитовано 26 травня 2020
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Wprost&oldid=41923815