Ігор Матович

Ігор Матович
Igor Matovič
Прем'єр-міністр Словаччини
21 березня 2020 — 1 квітня 2021
Попередник	Петер Пеллегріні
Наступник	Едуард Геґер
Лідер партії "Звичайні люди та незалежні особистості"
Нині на посаді
На посаді з	11 листопада 2011
Попередник	посаду засновано
Член Парламенту Словаччини
9 липня 2010 — 21 березня 2020
Народився	11 травня 1973(1973-05-11) (51 рік) Трнава, Чехословаччина
Відомий як	політик
Країна	Словаччина
Alma mater	Університет Коменського
Політична партія	"Звичайні люди та незалежні особистості"
У шлюбі з	Павліна Матович
Діти	двоє
matovic.blog.sme.sk
Медіафайли у Вікісховищі

Ігор Матович (словац. Igor Matovič, нар. 11 травня 1973, Трнава, Чехословаччина) — словацький державний діяч, прем'єр-міністр Словаччини з 21 березня 2020 року до 22 березня 2021. Засновник і лідер право-консервативної партії «Звичайні люди». Депутат Національної ради з 12 червня 2010 року за результатами парламентських виборів 12 червня 2010 року, у яких брав участь у списку «Свободи і солідарності».

Партія Ігоря Матовича «Звичайні люди» перемогла на парламентських виборах 29 лютого 2020 року.

Ігор Матович народився в місті Трнава 11 травня 1973 року. 1993 року він почав навчатися на факультеті менеджменту в Університеті Коменського, який закінчив 1998 року. Бізнес-кар'єру розпочав 1997 року, а з 2002 року працював виконавчим директором Трнавського видавництва regionPRESS до 2010 року. Пізніше Ігор Матович передав бізнес своїй дружині Павліні Матович (уродженій Репашці)^[1][2]. Агенція Франс Прес описала його як «ексцентричного мільйонера, який зробив сам себе, і колишнього боса ЗМІ», який став «медійним, але непередбачуваним політиком».

2010 року заснував громадський рух «Звичайні люди» (Obyčajní ľudia), який здебільшого був правоцентристським та наголошував на боротьбі з корупцією. Матович рекламував громадський рух, використовуючи безкоштовні листівки, що розповсюджувались поліграфічною компанією його родини^[2]. Разом із трьома іншими народними депутатами від Огано він уперше виграв парламентські вибори у Словаччині 2010 року у списку «Свободи і солідарності» (SaS). Він залишався у SaS до лютого наступного року, коли підтримав обмеження на подвійне громадянство, запропоновані опозиційною партією «Курс — соціальна демократія» (Smer). Протистояння Матовича позиції уряду призвело до того, що SaS вийшла з коаліції. 2011 р. уряд Івети Радічової пішов у відставку, що призвело до нових виборів 2012 р. Під керівництвом Матовича «Звичайні люди» були реорганізовані в політичну партію «OĽaNO» («Звичайні люди та незалежні особистості»). OĽaNO отримала 8,55 % голосів та 16 місць у парламенті. Партія залишилася в опозиції, оскільки не бажала співпрацювати з партією «Курс — соціальна демократія»(Smer-SD)^[2].

Як лідер OĽaNO, Матович привернув увагу кампанією проти корупції. Виступаючи проти депутатської недоторканності, він припаркував свою машину на тротуарі та продемонстрував свою перепустку до парламенту поліції, яка намагалася її відбуксирувати; щоби протистояти корупції, він пройшов тест на поліграфі, у якому зазначив, що ніколи не брав хабарі.^[3]. Однак Роберт Фіцо звинуватив Матовича в неналежному здійсненні фіктивного продажу бізнесу regionPRESS за 122 мільйони словацьких крон службовцю Павлу Вандаку, який нібито отримав гроші з внутрішнього рахунку. Матович це заперечує^[2].

Партія Матовича OĽaNO отримала велику кількість голосів на словацьких парламентських виборах 29 лютого 2020 року, здобувши 53 місця в парламенті із 150 можливих, та 25,02 % голосів^[4].

Корупція була основною проблемою на виборах, що допомогло Матовичу, який довгий час позиціонував себе як антикорупціонера^[5]. 13 березня Матович заявив, що домовився про урядову коаліцію з іншими центристськими та правими партіями «Ми — родина», «Свобода і солідарність» та «Для людей», хоча вони не домовились про спільну програму управління. Він не розголосив своїх обранців до нового кабінету^[6]. Матович залишив свій вибір членів кабінету президенту Зузані Чапутовій 16 березня; вона прийняла всі призначення. Склад нового кабінету міністрів був оприлюднений 18 березня, а 21 березня прийняв присягу.

У липні 2020 року Матович зізнався в плагіаті магістерської роботи після того, як розслідування від Denník N виявило, що цілі сторінки та графіки були скопійовані з джерел. Він сказав, що піде з посади після того, як будуть виконані всі його передвиборчі обіцянки.^[7] Університет Коменського в Братиславі підтвердив плагіат магістерської роботи.^[8]

Соціолог Братиславського інституту політики Міхал Вашечка заявив, що «Матович почав перетворювати гнів суспільства на класову боротьбу: місто проти села, освічені проти неосвічених, простий народ проти еліт». Він припустив, що це призведе до політичної поляризації.^[9]

22 березня 2021 року прем'єр Матович погодився піти у відставку через закупку російської вакцини Спутник V^[10].

Матович виступає за розширення НАТО і Європейського союзу, включення до його складу України, країн Балканського півострова і Східної Європи, підтримує опозиційні виступи в Білорусі, закликає до застосування санкцій стосовно керівництва Білорусі та Росії^[11].

3 березня 2021 року Матович в ефірі на радіо, відповідаючи на питання «що він пообіцяв Росії за їхню вакцину проти COVID-19», жартома відповів «Закарпаття»^[12][13][14]. Міністр МЗС Дмитро Кулеба заявив, що подібні жарти псують стосунки між країнами^[15].