Азербайджанська література

Культура Азербайджану
Загальне Історія Кухня Мови Населення Одяг Релігія Світова спадщина Свята Новруз Символіка Герб • Гімн • Прапор
Образотворче мистецтво Архітектура Гонбад • Мечеті • Нахичеванська школа • Архітектори Живопис Національна галерея • Художники Скульптура Пам'ятники • Скульптори Народні промисли Килимарство Фото Фотографи
Виконавче мистецтво Кіно Актори • Кінорежисери • Фільми Музика Класична • Народна • Рок • Джаз • Композитори • Музиканти • Співаки • Інструменти • Євробачення Танок Народний • Хореографи Театр Балет • Опера Фестивалі
Література Драматурги Письменники Поети Казки Премії
ЗМІ Газети Інтернет Радіо Телебачення Телеканали • Телепередачі • Телесеріали
Спорт Історія Олімпіада Паралімпіада Футбол Спортсмени
Наука і освіта Академія наук Бібліотеки Вища освіта Університети Музеї Науковці Обсерваторії Школа
Інше Міфологія Нагороди Туризм Фольклор
Категорія • Інші країни
п о р

Азербайджанська література (азерб. Azərbaycan ədəbiyyatı) — сукупність письмових творів азербайджанською мовою, яка є державною мовою Азербайджану і широко поширена на північному заході Ірану, а також у Грузії, Туреччині та Росії.

Азербайджанська мова належить до огузької підгрупи тюркських мов. Ця мова з'явилася в регіоні в XI—XII століттях з приходом тюркомовних племен із Середньої Азії і поступово розвинулася до її нинішньої форми. Літературна азербайджанська мова почала складатися з XI століття, однак письмова азербайджанська література виникла в XIV—XV століттях.

Письмовим епічним пам'ятником огузьких племен, які пізніше увійшли до складу азербайджанського народу, є героїчний епос Деде Коркуд, який виник у Середній Азії, але остаточно сформувався на території Азербайджану, де огузи жили більш компактно. Загальноприйнятий текст епосу, що складався з IX століття, був складений тільки в XV столітті.

C монгольським нашестям XIII століття посилюється процес тюркізації Азербайджану, що почався ще в попередній період; до кінця XV століття він привів до появи азербайджанської народності зі своєю власною мовою тюркської групи. Письмова, класична азербайджанська література почалася після монгольської навали і стала розвиватися в XVI столітті після того, як Сефевідська династія встановила своє домінування в Ірані. Азербайджанська література розвивалася під сильним впливом перської літератури, і автори, які писали азербайджансько-тюркською мовою, були як правило двомовні.

Історія азербайджанської літератури починається з XIII століття. Письмова азербайджанська література виникла в XIV—XV століттях. Енциклопедія «Іраніка» першими азербайджанськими поетами називає Іззеддіна Гасаноглу (XIII—XIV ст.) і Насімі (XIV—XV ст.). Серед перших азербайджанських поетів, поряд з Гасаноглу і Насімі, вказується також правитель держави Джалаїрідів Ахмед Джалаїрі.

Першим поетом, вірші якого тюркською мовою дійшли до літературознавців, був Гасаноглу Іззеддін, що жив в Хорасані на рубежі XIII—XIV ст. Від нього дійшли дві газелі, одна тюркською і одна перською мовами. Гасаноглу вважається основоположником літератури азербайджанських тюрків. Найбільш ранні тексти на тюрко-азербайджанській мові вважаються також частиною старо-османської літератури.
Основоположник традиції письмової поезії азербайджанською, Імадеддін Насімі вважається також тюркським поетом.
Юсиф Мадді написав тюркською епічну поему «Варга і Гюльша». У XV столітті ліричні поеми азербайджанською під псевдонімом Хаґігґі писав султан держави Кара-Коюнлу Джахан-шах, а також правитель держави Ак-Коюнлу Султан Ягуб.

Серед авторів, які писали азербайджанською, був засновник династії Сефевідів шах Ісмаїл I, який писав під поетичним псевдонімом Хатаї, автор поеми «Дахнаме» («Десять листів», 1506 рік). При його дворі жив званий «царем поетів» Хабібі. У той же період в Іраку жив і творив видатний азербайджанський і турецько-османський поет Фізулі, який однаково витончено писав азербайджанською, перською і арабською мовами. Вірші азербайджанською також писали дружина шах Ісмаїла Таджли Беїм і син Тахмасіб I. Крім цього творив на азербайджанському і Ібрагім Мірза племінник (син брата) Тахмасп I. Аббас I Великий писав вірші азербайджанською, був одним із замовників копії дивану Мухаммеда Фізулі. Вірші азербайджанською писав також шах Аббас II під псевдонімом «Сані».

У XVIII столітті пишуть поети Ширванської школи — Шакір, Нішат, Махджур і Ага Масих. У цей період посилюється вплив на літературу усної народної словесності, ашузької поезії.

• Азербайджанська міфологія

• Азербайджанська література початку ХХ століття / І. Габіббейлі. – К. : Вид. дім Д. Бураго, 2013. – 168 с. – ISBN 966-489-213-8.

• Азербайджан // ВУЕ

Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.