Алатир (місто)
| місто Алатир | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Алатырь чув. Улатăр | |||||
| |||||
_04.jpg) | |||||
| Країна |  Росія | ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Чувашія | ||||
| Муніципальний район | Алатирський міський округ | ||||
| Код ЗКАТУ: | 97404000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 97704000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1512 року | ||||
| Статус міста | 1780 року | ||||
| Населення | 38203 особи (2010[1]) | ||||
| Площа | 41,7 км² | ||||
| Поштовий індекс | 429820–429828 | ||||
| Телефонний код | +7 83531 | ||||
| Географічні координати: | 54°51′00″ пн. ш. 46°35′00″ сх. д. / 54.850000000027776536626334° пн. ш. 46.58333333336077686226417427° сх. д.Координати: 54°51′00″ пн. ш. 46°35′00″ сх. д. / 54.850000000027776536626334° пн. ш. 46.58333333336077686226417427° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 130 м | ||||
| День міста | перша субота серпня | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка | gov.cap.ru/main.asp?govid=56 | ||||
| Міський голова | Маріскін Михайло Васильович | ||||
| Мапа | |||||
  Алатир  Алатир | |||||
|
| |||||
| | |||||
.svg)
Ала́тир (рос. Алатырь, чув. Улатăр) — місто, центр та єдиний населений пункт Алатирського міського округу, центр Алатирського району Чувашії, Росія.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований в Середньому Поволжі, на лівому березі річки Сура, при впадінні в неї річки Алатир, за 195 км на південь від Чебоксар.
Історія[ред. | ред. код]
Алатир є одним з найстаріших міст Чувашії. Він був заснований в 1552 році за указом Івана IV Грозного під час його походу на Казань як укріплений пункт для охорони кордонів Московського царства в гирлі річки Алатир на місці старого мордовського села «Ратор ош». Саме тут, цар Іван Грозний, уклав угоду з місцевими чувашськими, марійськими, мордовськими князями і старійшинами племен в 1552 році. Цей договір Алатир не згадується зовсім у всіх російських джерелах, але добре документований в місцевих казках і існував в письмовій формі.
У 1708 році пригородок Казані, приписаний до Казанської губернії, в 1714—1717 роках в Нижньогородській губернії, з 1717 року знову в Казанській губернії, з 1719 року центр провінції в Нижньогородській губернії. Статус міста отримав в 1780 році як повітове місто Симбірського намісництва (з 1796 року — Симбірська губернія). Алатир отримав економічне значення в 1894 році після того, як було збудовано залізницю Москва — Рязань — Казань.
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 38203 особи (2010; 43161у 2002[2]).
Відомі люди[ред. | ред. код]
У місті народилась Парфенова Зоя Іванівна (1920—1993) — військова льотчиця, Герой Радянського Союзу.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти N-38-46 Алатырь. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, населённых пунктов Чувашской Республики (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 23 березня 2015.
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Оф.сайт міста [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Алатир (і Алтишево) в 50-х — 80-х. (фото)
- Алатырь. Народная энциклопедия городов и регионов России «Мой Город» [Архівовано 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Алатирський краєзнавчий музей [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Старый Алатырь. Фотоальбом [Архівовано 19 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- Алатир. Фотогалерея [Архівовано 9 лютого 2005 у Wayback Machine.]
- Карта-схема міста Алатир
 | Це незавершена стаття з географії Чувашії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
)/N38-046%20%20%20АЛАТЫРЬ%20%2084-86%20%20(+).jpg){kind=link}
| |||||