Андус
| Андус | |
|---|---|
| 44°49′40.800000100011″ пн. ш. 34°30′37.440000099989″ сх. д. / 44.82800° пн. ш. 34.51040° сх. д. | |
| Витік | Карабі-яйла |
| • координати | 44°49′40.800000100011″ пн. ш. 34°30′37.440000099989″ сх. д. / 44.82800° пн. ш. 34.51040° сх. д. |
| • висота, м | 700 |
| Гирло | Чорне море |
| • координати | 44°46′6.2400000999991″ пн. ш. 34°35′49.920000100003″ сх. д. / 44.76840° пн. ш. 34.59720° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 10 км |
| Площа басейну: | 52 км² |
| Середньорічний стік | 0,28 м³/с |
| Притоки: | Алачук (ліва) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Андус (крим. Andus, також Андуз, Андуз-Су) — річка в південно-східному Криму, на території Ялтинського района. Довжина річки 10 км, площа водозбірного басейну — 52 км². Витік Андуса знаходиться на південно-східному схилі гори Лікон Карабі-яйли, на висоті 700 м над рівнем моря (за інформацією Миколи Васильовича Рухлова, наведено в книзі 1915 «Огляд річкових долин гірській частині Криму», річка починається з джерела Курп-Чокрак [1])
У верхів'ї річка тече в гірській місцевості, а в середній течії рельєф крупнохолмистий, схили долини покриті рідкісною рослинністю з чергуванням оголених скель, в нижній частині — дуже рідкісна рослинність і трава, вигорає влітку. У долині Андуса поширена сосна італійська. У річки два значних притоки: Нетан-Узень і Алачук, який довший основної річки і впадає поблизу гирла. Впадає Андус в Чорне море в селі Рибаче, утворюючи з річкових галькових наносів широкий пляж. Витрата води в гирлі Н. В. Рухля визначав в 200 000 відер на добу [2] (близько 9 млн м³ на рік).
В Аласі «Подорожуємо по гірському Криму», 2010 року, річка, з невідомої причини, підписана, як Алачук, також Нетан-Узень і Андуз-Су, а притока Нетан-Узень — як Сільві-Агач-Узень [3], на кілометрівці Генштабу 1976 року видання — як Нетан-Узень, що протікає по долині Андус [4].
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
- ↑ Рухля Н. В. Огляд річкових долин гірській частині Криму. Стор. 411. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
- ↑ Рухля Н. В. Огляд річкових долин гірській частині Криму. Стор. 412. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
- ↑ Атлас. Подорожуємо по гірському Криму. Вид. НВЦ Союзкарта, 2010 р. ISBN 978-966-1505-08-6 Стор. 37
- ↑ = smtm100 & s = & addmap1 = smtm100 Топографічна карта L-36-118. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 червня 2014.
 |
 | Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
