Антіох IV Епіфан

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антіох.
Антіох IV Епіфан
дав.-гр. Ἀντίοχος Ἐπιφανής
Погруддя Антіоха IV у Старому музеї, Берлін.
Правління175 до н. е. — 164 до н. е.
Коронація175 до н. е.
Біографічні дані
ІменаМітрідат
Народження215 до н. е.
Смертьне раніше 161 до н. е. і не пізніше грудень 164 до н. е.
У шлюбі зЛаодіка IV
ДітиАнтіох V Евпатор[1][2][3], Лаодіка VI, Александр I Балас і Лаодіка
ДинастіяСелевкіди
БатькоАнтіох III Великий[4][3][5]
МатиЛаодіка III
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Антіо́х IV Епіфан (215 до н. е. — 164 до н. е.) — сирійський цар з 175 до н. е. Молодший син Антіоха III.

На думку дослідника Б. Скольника, Антіох IV зміг стати новим басилевсом завдяки підтримці вихідців з Мілету, які мали великий вплив при селевкідському дворі з часів правління його старшого брата[6]. Придушував повстання в Персиді та вступив у протистояня з Парфією за контроль над Ормузькою протокою. В рамках цього Нуменій, сатрап Месени, здобув перемоги: морську (неподалік узбережжя Карманії) і сухопутну.

Зайняв Єрусалим у 170 до н. е., захопивши велику частину священних скарбів Храму, і встановив правління грецького типу, намагаючись викорінити юдаїзм. Це викликало повстання юдеїв, очолюване Макавеями.

Антіох помер у 164 до н. е., так і не змігши його придушити.

Образ Антіоха IV у культурі

[ред. | ред. код]

Вчений Джордж Нікельсбург під час дослідження Книги Даниїла, висловив думку, що персонажі книги, Навуходоносор та Валтасар є масками для Антіоха IV та його сина[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Антиох // Православная богословская энциклопедия: А — Архелая — СПб: 1900. — Т. 1. — С. 847–851.
  2. ↑ Антиох V Евпатор // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 780–781.
  3. ↑ а б Антіохъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 373–374.
  4. ↑ Антиох IV Епифан // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 777–780.
  5. ↑ Любкер Ф. Antiochus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 98–100.
  6. ↑ Смирнов, 2016, с. 80.
  7. ↑ Nickelsburg, 1984, с. 145.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • George W E. Nickelsburg. Stories of Biblical and Early Post-Biblical Times // The Literature of the Jewish People in the Period of the Second Temple and the Talmud, Volume 2 Jewish Writings of the Second Temple Period : [англ.]. — 1984. — ISBN 978-90-04-27511-9.
  • Смирнов С. В. Милетяне и Селевкиды. (Заметка о роли придворных в династическом кризисе II в. до н.э.) : [рос.] // Мнемон: Исследования и публикации по истории античного мира. — 2016. — № 16-2. — С. 79-86. — ISSN 1318-193X.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Правителі Держави Селевкідів
IV століття
III століття
II століття
187 — 175: Селевк IV • 175 — 164: Антіох IV • 164 — 162: Антіох V Евпатор • 162 — 150: Деметрій I Сотер • 150 — 145: Александр I Балас • 145 — 142: Деметрій II Нікатор і Антіох VI Діоніс • 142 — 140: Деметрій II Нікатор і Діодот Трифон • 140 — 138: Діодот Трифон • 138 — 129: Антіох VII • 129 — 126: Деметрій II Нікатор • 126 — 125: Александр II Забіна і Селевк V • 125 — 123: Александр II Забіна, Клеопатра Теа і Антіох VIII Гріп • 123 — 121: Клеопатра Теа і Антіох VIII Гріп • 121 — 96: Антіох VIII Гріп • 116 — 95: Антіох IX Кізікський
I століття


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антіох_IV_Епіфан&oldid=41002141