Арабатський заказник

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Арабатський»
Арбатська стрілка
Арбатська стрілка
Арбатська стрілка
45°17′00″ пн. ш. 35°28′00″ сх. д. / 45.28333333° пн. ш. 35.46666667° сх. д. / 45.28333333; 35.46666667
Країна Україна
РозташуванняСемисотська сільська рада, Ленінський район, АР Крим
Найближче містоФеодосія
Площа600 га
Засновано28 жовтня 1974
ОператорСГЗ «Семисотка»
Арабатський заказник. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Арабатський заказник
Арабатський заказник (Автономна Республіка Крим)
Мапа

CMNS: Арабатський заказник у Вікісховищі

Араба́тський зака́зник — природоохоронна територія національного значення, розташована на околицях села Кам'янське в Ленінському районі АР Крим. Створений згідно з Постановою Кабінету міністрів УРСР від 28 жовтня 1974 № 500. До складу заказника входить південна ділянка Арабатської стрілки та прилегла до неї частина Кримського півострова.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Землекористувачем всієї території є СГЗ «Семисотка», розміщений у селі Семисотка. Остаточні межі Арабатського заказника мав встановити Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим згідно з рішенням Ради Міністрів АР Крим від лютого 2013[1]. У 2000-х роках постало питання розширення території заказнику до 2000 гектарів[2] та створення заказнику «Арабатський степ» на всій території Арабатської стрілки[3][4] з метою захисту її унікальної флори, ландшафту.

Площа заказника — 600 га, створений у 1974 році з метою захисту збереженої ділянки приморського солончакового степу. Заказник розміщений біля населених пунктів Кам'янське і Соляне. Терени відносяться до IV категорії захисту МСОП.

Характеристика

[ред. | ред. код]
Узбережжя Арабатської стрілки в межах заказника

Біля Кримського півострова Арабатська стрілка являє собою піщано-черепашкову косу висотою 0–5 м й завширшки від 270 м, що відділяє Азовське море від затоки Сиваш. Заказник охоплює крайню територію суходолу у південній частині Арабатської стрілки, що прилягає до південно-східної акваторії Сивашу. По східній частині коси прокладена дорога. Ці терени помережені численними заводненими впадинами, ямами. Місцевості в основі Арабатської стрілки притаманна цілинна солончакова приморсько-степова рослинність, яка розвивається на гідроморфних солончакових ґрунтах. На обмеженій території зберігся природний рослинно-тваринний біоценоз. Навесні на цій ділянці розквітають тюльпани. Та заказник був створений для захисту найбільш поширених рослин солончакових місцевостей — кермеку Гмеліна, сарсазану (Halocnemum), солонця європейського. Сарсазан і солонець здатні рости на надзвичайно засолених ґрунтах, мокрих солончаках, які притаманні узбережжю Сиваша. Особливого захисту потребує кермек, що неконтрольовано збирається продавцями квітів. На території заказника зрідка можна зустріти чебрець прибережний[5], занесений до Червоної книги України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Совмин Крыма разрешит установление границ заказника «Арабатский» [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. АРАБАТСЬКА СТРІЛКА. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  3. Ландшафти Арабатської стрілки, їх антропогенні зміни та екологічні наслідки. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  4. Перспективи створення ландшафтного заказника «Арабатський степ» (Херсонська область). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  5. Чебрець прибережний. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.

Література

[ред. | ред. код]
  • Багрикова Н. А. Элементы региональной экосети и ключевые ботанические территории Крымского Присивашья // Мережа ключових ботанічних територій у Приазовському регіоні. Матеріали міжнародної наради (6-7 жовтня 2011 р., м. Мелітополь). — К.:
  • Лоскот Н. П. О растительном покрове южной части Арабатской стрелки / Вопросы физиологии, биохимии, цитологии и флоры Украины. — К.: Наукова думка, 1974. — стор. 13-16.
  • Коломійчук В. П., Онищенко В. А., Перегрим М. М. ВАЖЛИВІ БОТАНІЧНІ ТЕРИТОРІЇ ПРИАЗОВ'Я Київ Альтерпрес 2012 УДК 581.92

Посилання

[ред. | ред. код]