Арно Яр
Арно Яр | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Arno Jahr | |||||||||||||
Народився | 3 грудня 1890[1] Prittitzd, Тойхерн, Бургенланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина | ||||||||||||
Помер | 21 січня 1943[1] (52 роки) Росія або Сталінград, РРФСР, СРСР ·вогнепальне поранення | ||||||||||||
Країна | Німецька імперія | ||||||||||||
Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||
Учасник | Перша світова війна | ||||||||||||
Військове звання | Генерал-лейтенант | ||||||||||||
Нагороди | | ||||||||||||
Арно Яр (нім. Arno Jahr; 3 грудня 1890, Тойхерн — 21 січня 1943, Орел) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія[ред. | ред. код]
4 липня 1909 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. 31 січня 1920 року демобілізований і наступного дня вступив у поліцію. 21 листопада 1935 року перейшов у вермахт. З січня 1941 року — керівник інженерних частин 17-ї армії. З 1 лютого 1942 року — командир 387-ї піхотної дивізії, одночасно з 15 по 20 січня 1943 року виконував обов'язки командира 24-го танкового корпусу. Застрелився.
Звання[ред. | ред. код]
- Фанен-юнкер (4 липня 1909)
- Фенріх (22 березня 1910)
- Лейтенант (16 листопада 1910)
- Обер-лейтенант (22 березня 1915)
- Гауптман (22 березня 1918)
- Гауптман поліції (1 лютого 1920)
- Майор поліції (1 липня 1931)
- Оберст-лейтенант поліції (1 жовтня 1935)
- Оберст-лейтенант (21 листопада 1935)
- Оберст (1 січня 1937)
- Генерал-майор (1 грудня 1940)
- Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За танкову атаку»
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Німецький хрест в золоті (15 листопада 1941)
- Лицарський хрест Залізного хреста (22 грудня 1942)
Література[ред. | ред. код]
- Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 258–259.
- Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 417.