Артинов Михайло Григорович

Михайло Григорович Артинов
Михайло Григорович Артинов
	Архітектор Михайло Артинов
Народження	21 березня (2 квітня) 1853
Смерть	16 (29) червня 1913 (60 років) Київ, Російська імперія
Поховання	Байкове кладовище
Країна; (підданство)	Російська імперія
Навчання	Санкт-Петербург
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	Лук'янівський народний будинок (1899–1902)
	Артинов Михайло Григорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артинов.

Михайло Григорович Артинов (21 березня (2 квітня) 1853 — 16 (29) червня 1913, Київ) — український архітектор. Старший брат вінницького архітектора Григорія Артинова.

Біографія

Народився у 1853. Його батько був вихідцем з ніжинських греків.

У 19 років був зарахований в будівельне училище у Санкт-Петебурзі, яке закінчив в 1879 з відмінним атестатом, отримав звання цивільного інженера і чин X класу.

Служив у Петербурзі, а у 1889 переїхав до Харкова. Працював молодшим архітектором будівельного відділення Харківського губернського правління. Через рік залишив службу і зайнявся приватною практикою.

Наприкінці XIX століття працював у Києві, який бурхливо розвивався.

Помер 16 квітня 1913. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Споруди

За проектами Миколи Артинова у Києві збудовані:

Особняк Олександра Бродського на розі Інститутської і Садової вулиць, 5 (1896, не зберігся; на цьому місці будівля 1930-х арх. Йосипа Каракіса);
Дитяча лікарня Товариства надання допомоги хворим дітям на Бульварно-Кудрявській вулиці № 20 (1897—1898);
Житловий будинок М. Равиковича на Софіївській вулиці № 17/15 (1899—1900, надбудова двох верхніх поверхів);
Прибутковий будинок на розі Пушкінської № 45 і Караваєвської вулиці (1899—1901); збудований для купця Адама Сніжко — родини Сніжко та Олени Хлєбникової. У роки німецької окупації 1941—1943 будівля згоріла, потім відновлена у дещо спрощеному вигляді.
Власний маєток на вулиці Фундуклеївській, нині — вулиця Б. Хмельницького № 60 (1894);
Лук'янівський народний будинок на вулиці Дегтярівській, 5 (1899—1902); заснований Південно-західним відділом товариства тверезості, з 1920-х використовувався Клубом трамвайників, з 1945—2000-х — Будинок культури Київського трамвайно-троллейбусного управлінні. Нині тут розміщується Київська мала опера.
Амбулаторія лікарні для чорноробів на Кадетському шосе, нині — вулиця В. Чорновола № 28/1 (1899—1901).

Розробив проект лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей на Парковій дорозі № 3-5 (1903, доробив А. Мінкус). Значну частину будівель виконував у формах неоросійського стильового напрямку, використовував також форми неороманіки і неоренесансу.

Галерея

Власний особняк Артинова по вул. Фундуклеївській, 60 (1894), нині — консульський відділ Посольства Польщі
Будинок дитячої амбулаторії по вул. Бульварно-Кудрявській, 20 (1897—1898); нині — Національна академія мистецтв України
Амбулаторія безкоштовної лікарні для чорноробів на Кадетському шосе, 28/1, нині — вулиця В. Чорновола (1899–1901); тепер — Українська дитяча спеціалізована лікарня Охматдит
Будинок на Софіївській, 17/15 (будинок Равиковича)
Ріг будинку Равиковича (праворуч), 1900
Прибутковий будинок (1899—1901) на розі вулиць Пушкінської та Льва Толстого, 45/2.
Караваєвська площа та прибутковий будинок
Лук'янівський народний будинок, вул. Дегтярівська, 5 (1899–1902); нині — Київська мала опера
Лук'янівський народний будинок, 1902