Атаян Армен Аршакович

Атаян Армен Аршакович
Народження21 травня 1922(1922-05-21)
Єреван, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
Смерть8 квітня 2021(2021-04-08) (98 років)
КраїнаСРСР СРСР
Вірменія Вірменія
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт, жанрова картина
НавчанняЄреванський художньо-театральний інститут
Діяльністьхудожник
БатькоArshak Atayand
ДітиАтаян Гаяне Арменівна
Брати, сестриRafael Atayand і Robert Atayand
Учасникнімецько-радянська війна
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вірменії
Сайтwww.armenatayan.com

Атаян Армен Аршакович (нар. 21 березня 1922, Єреван — 8 квітня 2021) — вірменський і український художник, живописець. Член Спілки художників СРСР.

Батько української художниці Гаяне Атаян.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1922 році в Єревані. Батько, Аршак Атаян, був відомим письменником, перекладачем і педагогом, мати викладала в школі вірменську мову[1].

Займався в духовому оркестрі єреванського Палацу піонерів, грав на декількох інструментах — фортепіано, мандоліні, трубі-баритоні і тромбоні. У 1937 році, коли батька заарештували, грав у різних естрадних колективах, щоб допомогти родині. У 1941 році закінчив Єреванське художнє училище. З початком Німецько-радянської війни пішов добровольцем на фронт, служив в оркестрі танкової частини, потім у зразковому оркестрі Закавказького фронту[1].

Після військової служби вступив до Єреванського художньо-театрального інституту, навчався у Мартироса Сар'яна, також певний час його консультантом був відомий художник Олександр Осмьоркін. У 1952 році закінчив інститут, захистивши дипломну роботу під назвою «Максим Горький і Аветік Ісаакян на березі Севана»[1]. З 1952 року бере участь у художніх виставках.

З 1954 року жив і працював у Києві. У 1963 році у місті відбулась персональна виставка художника.

У 1964 році повернувся до Єревану.

Роботи зберігаються в художніх музеях Вірменії, України, в приватних колекціях[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ида Карпетян. Живописец своей чудесной родины [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Голос Армении, 5 липня 2012 (рос.)
  2. Атаян Армен Ашакович [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]