Безрук Валерій Михайлович

Безрук Валерій Михайлович
Безрук Валерій Михайлович
Безрук Валерій Михайлович
Безрук Валерій Михайлович
Народився 19 серпня 1949(1949-08-19) (74 роки)
Опішня
Місце проживання Харків
Alma mater Харківський політехнічний інститут
Галузь інфокомунікації, мережні технології
Заклад Харківський національний університет радіоелектроніки
Науковий ступінь Доктор технічних наук

Безрук Валерій Михайлович (нар. 19 серпня 1949, Опішня) — український науковець в галузі інфокомунікаційних мереж зв'язку, радіозв'язку та інфокомунікаційних технологій[1][2], доктор технічних наук, професор, академік Академії наук прикладної радіоелектроніки [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.], академік Академії зв'язку України[3], завідувач кафедри «Інформаційно-мережної інженерії» ХНУРЕ, член редакційної колегії журналу «Східно-Європейський журнал передових технологій».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Опішня Полтавської області 19 серпня 1949 року. У 1967 році поступив до Харківського політехнічного інституту, де навчався на радіотехнічному факультеті. У 1973 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Радіотехніка». Після закінчення інституту був запрошений на посаду інженера до центрального конструкторського бюро «Протон» [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] м. Харкова. З 1981 року почав працювати асистентом кафедри багатоканального зв'язку Харківського інституту радіоелектроніки (ХІРЕ), вже через три роки у 1984 році, після навчання в аспірантурі, захистив дисертацію за спеціальністю 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи». У 2004 році, захистивши докторську дисертацію за тою самою спеціальністю, отримав звання доктора технічних наук, а в 2006 році став професором кафедри «Мережі зв'язку», що утворилася з кафедри багатоканального зв'язку. У 2009 році В. М. Безрук стає завідувачем кафедри після обрання за конкурсом. У 2017 році кафедра «Мережі зв'язку» було перейменовано у кафедру «Інформаційно-мережна інженерія». [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

Головні сфери наукових зацікавлень становлять:

Під його науковим керівництвом проведені 3 Міжнародні наукові конференції «Наукоємні технології в інфокомунікаціях» (у 2016 р., 2017 р., 2018 р.) та за його науковим редагуванням видано 3 колективні монографії учасників конференції.

За його сприяння було направлено студентів на навчання в межах укладених угод з університетами м. Вільдау (Німеччина), м. Варшава (Польща), м. Пардубіце (Чехія). На запрошення В'єтнамської Академії наук космічних технологій у 2010 р. Безрук В. М. прочитав цикл лекцій у м. Ханої, а у 2011 р. організував на базі ХНУРЕ навчання в'єтнамських спеціалістів. З 2016 року став координатором програми

«Еразмус+», в рамках якої прочитав цикл лекцій в університеті м. Пардубіце (Чехія)[4].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Валерій Михайлович Безрук є автором понад 350 друкованих праць[5][6][7][8] в галузі інфокомунікаційних та мережних технологій, автоматизованого радіоконтролю та радіолокації. Серед його робіт 9 навчальних посібників[9] та 2 патенти, а також 10 монографій:

  • «Векторна оптимізація та статистичне моделювання в автоматизованому проектуванні систем зв'язку» (2002 р.)
  • «Теоретические основы проектирования систем распознавания сигналов для автоматизированного радиоконтроля» (2007 р.)
  • «Telecommunications Networks. Current status and future trends» (2012 р.)
  • «Многокритериальная оптимизация проектных решений при планировании сотовых сетей мобильной связи» (2013 р.)
  • «Наукоемкие технологии в инфокомуникациях. Обработка и защита информации» (2013 р.)
  • «Многокритериальный анализ и выбор средств телекоммуникаций» (2017 р.)
  • «Multi-criteria routing optimization in ad hoc networks» (2018 р.)
  • «Науковоємні технології оптимізації та керування в інфокомунікаційних мережах» (2019 р.)
  • «Optimization and mathematical modeling of communication networks» (2019 р.)
  • «Модели линейного предсказания в статистической радиотехнике» (2020 р.)

Нагороди[ред. | ред. код]

Неодноразово нагороджений грамотами Міністерства освіти та науки, Міністерства зв'язку, Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки та зв'язку України, Харківського національного університету радіоелектроніки, Харківської обласної ради.

В 2011 році став переможцем конкурсу ХНУРЕ «Кращий за фахом» у номінації «Викладач-лектор».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Білейчук, Ярослав. Науковці України — еліта держави. — Логос Україна, 2012. — С. 136. — 300 с. — ISBN 978-966-2457-03-2.
  2. Шеремета, Юрій. Літопис освіти і науки України. — Альфа-Віта, 2015. — С. 130. — 170 с. — ISBN 978-966-97-007-8-0.
  3. Енциклопедія сучасної України
  4. UNIVERZITA PARDUBICE. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  5. Google Академія.
  6. Науково-технічний журнал "Радиоэлектроника и информатика". Архів оригіналу за 13 травня 2021.
  7. ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МІЖВІДОМЧИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЗБІРНИК “РАДІОТЕХНІКА”. Архів оригіналу за 10 лютого 2021.
  8. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЖУРНАЛ «ПРИКЛАДНА РАДІОЕЛЕКТРОНІКА». Архів оригіналу за 18 січня 2021.
  9. Електронний каталог наукової бібліотеки ХНУРЕ. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.

Джерела[ред. | ред. код]