Бенедетто Марчелло

Бенедетто Марчелло
італ. Benedetto Marcello
Народився9 серпня 1686(1686-08-09)[4][5] або 24 липня 1686(1686-07-24)[6]
Венеція, Венеційська республіка[5]
Помер24 липня 1739(1739-07-24)[1][2][…]
Брешія, Провінція Брешія, Ломбардія[4][5]
·туберкульоз
ПохованняSan Giuseppe churchd
Країна Венеційська республіка
Діяльністькомпозитор, поет, письменник, педагог
Галузькамерна музика, музика бароко[7], класична музика і опера
ВчителіФранческо Ґаспаріні і Антоніо Лотті
Відомі учніБальдассаре Ґалуппі
Знання мовіталійська[1][8]
ЧленствоАркадська академія
Напрямокмузика бароко
Брати, сестриАлессандро Марчелло
У шлюбі зRosanna Scalfi Marcellod
IMDbID 0545227

Бенеде́тто Марче́лло (італ. Benedetto Marcello; 24 липня 1686, Венеція — 24 липня 1739, Брешія) — італійський композитор, музичний письменник, юрист і державний діяч, поет. Брат композитора Алессандро Марчелло.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у знатній венеційській родині, був одним з найосвіченіших людей Італії. Протягом багатьох років займав важливі державні посади (член Ради сорока — найвищого судового органу Венеційської республіки, військовий інтендант у місті Пола, папський камергер). Разом з тим його завжди приваблювала музика. Музичну освіту здобув під керівництвом Франческо Гаспаріні і Антоніо Лотті. Вже в молодості Марчелло вважався одним з найкращих композиторів Венеції.

Його іменем названо Венеційську консерваторію .

Творчість

[ред. | ред. код]

Бенедетто Марчелло писав твори в різних жанрах, створивши дуже значну кількість вокальних творів (у тому числі 6 ораторій, близько 400 сольних кантат, понад 80 вокальних дуетів, 9 мес і близько 30 окремих церковних піснеспівів), 7 невеликих опер, безліч інструментальних творів (17 концертів і 7 симфоній для струнних, а також скрипкові, флейтові, клавірні і тріо-сонати).

Найвідомішим твором Б. Марчелло стали його 50 псалмів для 1-4 голосів і basso continuo (1724—1726) під назвою «Поетично-гармонійне натхнення» («Estro poetico-armonico»).

Відомий Марчелло і як автор опублікованого в 1720 році (без зазначення автора) знаменитого сатиричного твору «Модний театр» (італ. ll Teatro alia moda), спрямованого проти численних умовностей італійської опери того часу. У цій книзі Марчелло писав, що музика опер була поганою, а драма — просто жалюгідною.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]