Бетаїн
Бетаїн (англ. betaine) — первісно — бетаїн (CH3)3N+CH2C(=O)O–, N,N,N-триметиламонійацетат та подібні цвітер-йонні сполуки, похідні інших амінокислот. Розширено — нейтральна молекула, що має зарядо-розділені форми з онієвим атомом, який не містить гідрогенних атомів і не приєднаний до аніонного атома. Бетаїни не можуть бути представлені без формальних зарядів.[1]
Наприклад, (CH3)3P+CH2S(=O)O–, (Ph)3P+CH2CH2O–.
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- ↑ Alex Nickon and Ernest F. Silversmith (1987). Organic Chemistry, the Name Game: Modern Coined Terms and Their Origins. Pergamon. ISBN 978-0080344812.
 | Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |