Бляшаний барабан (фільм)
Бляшаний барабан | |
---|---|
Die Blechtrommel | |
Жанр | воєнна драма |
Режисер | Фолькер Шльондорф |
Продюсери | Анатоль Дауман, Франц Зейц |
Сценаристи | Фолькер Шльондорф Жан-Клод Карр'єр Франц Зейц |
На основі | роману Бляшаний барабан Ґюнтера Ґрасса |
Оповідач | Oskar Matzerathd |
У головних ролях | Маріо Адорф Шарль Азнавур |
Оператор | Ігор Лютер |
Композитори | Моріс Жарр, Лотар Брюне, Фрідріх Мейєр |
Кінокомпанія | Jadran Filmd |
Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
Тривалість | 142 хв. |
Мова | німецька[1] |
Країна | ФРН Франція Польща Югославія |
Рік | 1979 |
Дата виходу | 3 травня 1979 |
Кошторис | 6 000 000 німецька марка[2] |
Касові збори | 25 000 000 німецька марка і 4 000 000 $ |
IMDb | ID 0078875 |
Рейтинг | IMDb: |
Бляшаний барабан у Вікісховищі |
«Бляша́ний бараба́н» (нім. Die Blechtrommel) — кінофільм режисера Фолькера Шльондорфа, знятий за однойменним романом Ґюнтера Ґрасса.
Події стрічки відбуваються у Данциґу (Гданську) від кінця двадцятих і до 1945 року, й охоплюють найганебніший період німецької історії двадцятого століття. В центрі сюжету історія 12-річного хлопчика Оскара (Давід Беннент), який у знак протесту проти дорослих, у світі яких він розчарувався, перестає рости після того, як на свій третій день народження він отримав у подарунок бляшаний барабан. Спостерігаючи за підйомом нацизму, він б'є у свій барабан і видає крик, здатний розбити скло.
Актор | Роль |
---|---|
Давід Беннент | хлопчик, що відмовився рости Оскар |
Маріо Адорф | батько Оскара Альфред Мацерат |
Данієль Ольбрихський | кузен Аґнес Ян Бронскі |
Ангела Вінклер | матір Оскара Агнес Мацерат |
Катаріна Тальбах | дружина Альфреда після смерті Агнес, Марія |
Тина Енгель | Анна, в молодості |
Берта Древс | бабця Оскара Анна |
Роланд Тойбнер | дід Оскара Йозеф Коляйчек |
Тадеуш Куніковскі | дядя Вінценц |
Андреа Ферреоль | Ліна Грефф |
Гайнц Беннент | друг Мацератів Грефф |
Ільза Паже | подруга Агнес Гретхен Шефлер |
Шарль Азнавур | власник іграшкової крамниці Сігізмунд Маркус |
Войцех Пшоняк | Файнгольд |
- 1979: Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю.
- 1979: Премія «Золота чаша» за Найкращий німецький фільм.
- 1980: Премія «Оскар». Найкращий іншомовний фільм.
- 1980: Премія Лос-Анджелеської асоціації кінокритиків.
- Фолькер Шьондорф вважає «Бляшаний барабан» своєрідною квінтесенцією своєї творчості. Він зізнавався, що для створення фільму він вибрав стилістику, що включає в себе епіку, лірику та сатиру, і саме це дозволило йому показати епоху, бо вибір на користь якогось одного жанру збіднив би сюжет, зробив би його простішим, однозначнішим[3].
У 1997 р. Американська фундаменталістська релігійна організація в Оклахомі заявила, що фільм є «дитячою порнографією». Це привело до цивільних позовів і конфіскації відеокасет правоохоронними органами. Фільм знаходився у вільному доступі на відео і широко поширювався по усіх Сполучених Штатах, у тому числі і в Оклахомі, і за цей час «жодного разу з боку уряду не було заяв, що фільм „Бляшаний барабан“ непристойний або ж є дитячою порнографією» (справа «Асоціація виробників відеопрограмного забезпечення, Inc. проти Оклахоми» та ін.)
— Дон Б. Соува[4]
- ↑ Unifrance — 1949.
- ↑ Metzler Film Lexikon / Hrsg.: M. Töteberg — Springer Science+Business Media, 2005. — S. 84. — ISBN 978-3-476-02068-0 — doi:10.1007/978-3-476-05260-5
- ↑ Фолькер Шльондорф – тевтонський дух та американська легкість. 10.02.2008. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 5.02.2015.
- ↑ Дон Б. Соува. Жестяной барабан // 125 запрещённых фильмов: Цензурная история мирового кинематографа = Forbidden Films: Censorship Histories Of 125 Motion Pictures / Пер. с англ. Ирины Тарановой. — 1-ое. — Екатеринбург : Ультра.Культура, 2008. — 512 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9681-0121-1. Архівовано з джерела 1 січня 2013}}
- «Бляшаний барабан» на сайті IMDb (англ.) (станом на 5.02.2015)
- «Бляшаний барабан» на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 5.02.2015)
- «Бляшаний барабан» [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.] на сайті Filmportal.de
- «Бляшаний барабан»[недоступне посилання з травня 2019] — з книги «3500 кінорецензій»