Боняк

Дата народження	11 століття
Рід діяльності	хан
Посада	хан
Початок активної діяльності	1096 — 1107
Кінець активної діяльності	1107

Боня́к (бл. 1070 — після 1167) — половецький хан, відомий своїми безперестанними кривавими набігами на Русь, під час яких знищував цілі міста.^[1]

Здійснив ряд грабіжницьких нападів на Русь протягом 1094—1107 років. Відомий своєю активною допомогою Візантії в битві при Левуніоні 1091 року, де врятував цю державу від печенігів.

Вперше згадується у руських літописах під 1096 роком, коли його війська напали на Київ і спалили князівський двір на Берестові, Красний двір на Видубичах і приміські Печерський та Кловський монастирі. Можливо, напад був помстою за вбивство 24 лютого 1095 року Володимиром Мономахом у Переяславі половецьких князів Кітана та Ітлара. У 1097 і 1105 роках знову нападав на руські землі.

В 1099 році допомагав князю Давиду Ігоровичу заволодіти Володимиром і Луцьком. У тому ж році допоміг галичанам розгромити угорців у битві над Вягром.

1105 року атакував місто Заруб, де переміг торків й берендеїв. 1106 року зазнав поразки біля Кснятину. В 1107 році біля Лубен зазнав поразки від дружин давньоруських князів.

• брат Тааз
• син Севенч

В українському фольклорі пам'ять про Боняка збереглася у демонізованому образі шолудивого Буняка (Буйняка, Буняки), що в точності відповідає літописній характеристиці («безбожный, шолудивый, хыщникъ»^[2]), який став прообразом гоголівського Вія^[3] та можливо Кощія^[4].

На честь хана назване урочище Боняк біля колишнього половецького села Піщатка на Берестейщині^[5].

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Легенди і перекази про Буняка і його переможців [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]

• Боняк шолудивий [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 104. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.