Бразильський експедиційний корпус

Бразильський експедиційний корпус
порт. Força Expedicionária Brasileira (FEB)
Нашивка FEB
На службі 19431945
Країна Бразилія Бразилія
Вид Четвертий корпус п'ятої армії США
Тип Експедиційні війська
Чисельність 1 дивізія та 1 авіаційне угрупування (25 334 чол.)
Війни/битви

Друга світова війна

Командування
Визначні
командувачі
Маскареньяс ді Морайс

Медіафайли на Вікісховищі

Бразильський експедиційний корпус (порт. Força Expedicionária Brasileira, скорочено FEB) — військове формування бразильських експедиційних військ, створене для участі в бойових діях на Средиземноморському театрі Другої світової війни. Відрядивши свої війська до Європи, Бразилія стала єдиною країною Латинської Америки, що взяла безпосередню участь у бойових діях Другої світової війни.

Корпус мав прізвисько «Змії-курці» (порт. Cobras Fumantes)[⇨].

Передісторія[ред. | ред. код]

Одразу після початку Другої світової війни Бразилія оголосила про свій нейтралітет[1]. Ситуація почала змінюватись після вступу до війни Сполучених Штатів на боці союзників. Економічні зв'язки Бразилії та США були міцними, й тому 26 вересня 1940 року уряд Жетулью Варгаса зробив заяву про те, що в разі агресії Німеччини Бразилія пристане на бік Америки.

У січні 1942 року Бразилія розірвала дипломатичні відносини з країнами нацистського блоку та припинила всі торгові зв'язки з ними. Після цього німці почали топити бразильські судна й відрядили до берегів Бразилії десять підводних човнів[2]. У серпні 1942, після торпедування німецькими човнами бразильських цивільних суден, у багатьох містах країни відбулись антифашистські мітинги й демонстрації[3]. 22 серпня Бразилія оголосила країнам Осі війну.

Створення корпусу[ред. | ред. код]

28 січня 1943 року в бразильському місті Натал відбулась зустріч між президентами США та Бразилії Франкліном Рузвельтом і Жетулью Варгасом. Під час зустрічі Варгас запропонував задіяти бразильську армію у бойових діях в Європі. За задумом уряду Бразилії, який плекав ідею перерозподілу колоній на свою користь, більш дієва участь у війні згодом дозволить більш дієво брати участь у влаштуванні повоєнного ладу. Окрім того, Варгас розраховував на допомогу США у проведенні індустріалізації. Рузвельт підтримав ініціативу Бразилії.

Первинно бразильські військовики передбачали формування у складі експедиційного корпусу трьох-чотирьох дивізій (близько 100 тисяч чоловік). Однак пізніше вони стикнулись із труднощами з мобілізацією, озброєнням і транспортуванням та зрештою зупинились тільки на одній піхотній дивізії (25 тисяч чоловік)[2]. Окрім того, до складу корпусу увійшла одне авіаційне угрупування. В червні 1944 почалась відправка бразильських військ на фронт.

Прибуття на фронт[ред. | ред. код]

Військовослужбовці Бразильського експедиційного корпусу в Італії

Перший загін Бразильського експедиційного корпусу (5800 чоловік) прибув до Неаполя 30 червня 1944 року. Загальна чисельність корпусу до травня 1945 року сягнула 25334 чоловік[4].

Бразильці частково компенсували американські та французькі війська, які у червні були виведені з Італії для участі в операції «Драгун» на півдні Франції[5].

Бойові дії[ред. | ред. код]

Бразильська дивізія увійшла до складу четвертого корпусу п'ятої армії США та воювала на італійському фронті з вересня 1944 й до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року[1]. Бразильці брали участь у прориві Готської лінії та Північно-Італійській операції.

2 травня 1945 року Бразильському експедиційному корпусу вдалось розгромити німецько-італійську армію в Лігурії та звільнити місто Турин[4][6].

Наслідки[ред. | ред. код]

За період участі у бойових діях бразильці взяли у полон 20573 німців. Втрати самого корпусу склали убитими 457, пораненими — 2722 чоловіки[4].

Пізніше, багато з офіцерів, хто повернувся з переможної кампанії в Італії, взяли активну участь у військовому перевороті під керівництвом Еуріку Дутри, в результаті якого було ліквідовано режим Варгаса[4].

Прізвисько[ред. | ред. код]

Через початкове небажання бразильського режиму глибше долучитися до війни на початку 1943 року поширилась приказка «Скоріше змія запалить люльку, ніж БЕК піде на фронт битися»[7], а вислів «коли змія закурить» було синонімом українського «коли рак на горі свисне»[8]. Бійці формування пізніше називали себе «Змії-курці» (порт. Cobras Fumantes; також «Змії, що курять») і носили нарукавну емблему, яка зображує змію, що курить люльку[8][9][10]. Після війни значення вислову стало протилежним.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Строганов. Новітня історія країн Латинської Америки. — Москва : Высшая школа, 1995. — 415 с. — ISBN 5-06-002830-5.
  2. а б Френк Д. Маккенн, «Бразилія і Друга світова війна: забутий союзник». [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Джоел Волф. Жінки, які працюють, чоловіки, які працюють: Сан-Паулу та підйом бразильського промислового робочого класу, 1900-1955 = Working women, working men: São Paulo and the rise of Brazil's industrial working class, 1900-1955. — Дьюк Юніверсіті Прес, 1993.(англ.)
  4. а б в г Навколо світу. Історія Бразилії. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 7 листопада 2012.
  5. Clark, Calculated Risk
  6. Bohmler, Rudolf, Monte Cassino, Chapter XI
  7. .: Exército Brasileiro - Braço Forte, Mão Amiga :. web.archive.org. 27 вересня 2007. Процитовано 12 травня 2024.
  8. а б Змії знову закурили люльку. Чому Бразилія вирішила підтримати Україну - Український тиждень. tyzhden.ua (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 12 травня 2024.
  9. Rajewski, Mitya (29 серпня 2019). Бразильські діди воювали: «змії-курці» проти нацистів. WAS (uk-UK) . Процитовано 12 травня 2024.
  10. Stilwell, Blake. Why Brazilian troops had the best unit patch of World War II. Business Insider (амер.). Процитовано 12 травня 2024.