Будяк лопуховий
| Будяк лопуховий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Будяк (Carduus) |
| Вид: | C. personata |
| Біноміальна назва | |
| Carduus personata (L.) Jacq., 1776 | |
Будяк лопуховий[1] (Carduus personata) — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
Багаторічна рослина 50–150 см заввишки, переважно гілляста вгорі. Стебло колюче крилате. Листки м'які, зелені зверху, знизу ± сіро повстяні, верхні нерозділені, широко-яйцювато-ланцетні, зубчасті, нижні глибоко перисторозділені. Квітки пурпурові. Квіткові голови в кластерах, 1.5–2.5 см в поперечнику. Плоди 3–4.3 × 1.5–1.8 мм, зворотно-яйцюваті чи зворотно-конічні, поверхні гладка, поздовжньо жолобчаста, злегка блискуча, темно-сіра. 2n=18,22[2][3].
Зростає у Європі (Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн, Італія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, Сербія та Косово, Чорногорія, Македонія, Албанія, Греція, Болгарія, Румунія, Україна)[4][5].
В Україні вид росте у лісах, на узліссях та полянах — у Карпатах, Прикарпатті та Розточчя-Опіллі[6].
- ↑ Carduus personata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Carduus personata. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 29.03.2022. (нім.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 721. (англ.)
- ↑ Carduus personata. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 29.03.2022. (англ.)
- ↑ Carduus personata. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29.03.2022. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 349.
 | Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |