Біловодський район
| Біловодський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Колишній район на карті Луганська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  СРСР (.svg){kind=small} УРСР),  Україна | ||||
| Область: | Луганська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 4420600000 | ||||
| Утворений: | 1923 р. | ||||
| Ліквідований: | 2020 р. | ||||
| Населення: | ▼ 23 101 (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 1597 км² | ||||
| Густота: | 14.5 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-6466 | ||||
| Поштові індекси: | 92800—92835 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Біловодськ | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 13 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 32 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Самойлов Петро Миколайович | ||||
| Голова РДА: | Колесникова Катерина Миколаївна[1] | ||||
| Вебсторінка: | Біловодська РДА Біловодська райрада | ||||
| Адреса: | 92800, Луганська область, смт Біловодськ, вул. Центральна, 130 | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
| | |||||
|
| |||||
Білово́дський райо́н — колишній район України, розташований у північно-східній частині Луганської області, як адміністративну одиницю було утворено 1923 року. Розформований у 2020 році, район приєднано до Старобільского.
Територія — 1598 км².Населення — 23 101 особа (на 1 січня 2019). Довжина з півночі на південь — 41 км, зі сходу на захід — 60 км.
Районний центр — смт Біловодськ — розташований на відстані 92 км від обласного центра — м. Луганська і на відстані 56 км від найближчої залізничної станції Старобільськ. Територію району перетинають автодороги загальнодержавного значення Старобільськ—Мілове та обласного значення Широкий—Марківка.
Район сільськогосподарський і провідна його галузь — сільськогосподарське виробництво. Відомий край найстарішими в Україні кінними заводами. Це єдиний в Україні район, де розташовані відразу три державних кінних заводи — Деркульський, Лимарівський та Новоолександрівський, які зараз є багатогалузевими господарствами з виробництва сільськогосподарської продукції.
Географія[ред. | ред. код]
| Марківський район | Міловський район | |
| Старобільський район |  |  Росія |
| Новоайдарський район | Станично-Луганський район | Росія |
У надрах району містяться поклади крейди, мергелю, глини, піску. Є також джерела мінеральних вод, що мають промислове значення.
Клімат помірковано континентальний, з жарким сухим літом, і порівняно теплим малосніжним з відлигами зими. Максимальна температура: +40 градусів за Цельсієм, мінімальна: −39 градусів. Атмосферні опади розподіляються по місяцях нерівномірно, район відноситься до зони ризикованого землеробства.
Озера, річки, ставки займають 0,39 % загальної площі району. Територією району протікає річка Деркул, що впадає в Сіверський Донець. На річках Дубовець і Комишна розташовані 2-а водосховища. У річках водяться деякі види прісноводних риб, що не мають промислового значення.
Основне природне багатство — родючі чорноземи, що займають близько 60 % території району. Близько 8 % території району займають ліси. У лісовому фонді державного лісомисливського господарства їх нараховується 8000 гектарів. Практичного промислового значення не мають. Є заповідні степові зони. У селі Городище розташовано засноване в XIX сторіччі професором Докучаєвим В. В. Юницьке лісництво, що у 1971 році оголошено пам'ятником природи.
Флора[ред. | ред. код]
На території району зростають рослини, занесені до Червоної книги України[2]:
- астрагал крейдолюбний (Astragalus cretophilus), Біловодськ, Бараниківка, Новоолександрівський конезавод;
- гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus), Городище;
- громовик донський (Onosma tanaitica), Городище, Бараниківка, урочище Юницького;
- зозулинець болотний (Anacamptis palustris), Городище;
- келерія Талієва (Koeleria talievii), ендемік середньої течії Сіверського Дінця;
- ковила волосиста (Stipa capillata), вузьколиста (Stipa tirsa), дніпровська (Stipa borysthenica), Залеського (Stipa zalesskii), Лессінга (Stipa lessingiana), найкрасивіша (Stipa pulcherrima), пухнастолиста (Stipa dasyphylla) і українська (Stipa ucrainica) — численні популяції в степу;
- костриця крейдяна (Festuca cretacea), Деркульський і Лимаревський конезаводи, околиці Біловодська;
- Льонок крейдяний (Linaria cretacea), Бараниківка;
- пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia), на крейдяних відслоненнях;
- півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia), Деркульський і Лимаревський конезаводи, Городище, Вітрогон;
- полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca), Семикозівка, Біловодськ, Городище, річка Комишна, Лимаревський конезавод;
- ранник крейдовий (Scrophularia cretacea), Євсуг, Біловодськ;
- рябчик малий (Fritillaria meleagroides) і руський (Fritillaria ruthenica), Деркульська цілина;
- смілка крейдяна (Silene cretacea), околиці Бараниківки;
- солодушка крейдяна (Hedysarum cretaceum);
- сон чорніючий (Pulsatilla pratensis);
- тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum), змієлистий (Tulipa ophiophylla) і Шренка (Tulipa schrenkii), байрачні ліси, Олександрівський конезавод;
- шафран сітчастий (Crocus reticulatus), звичайна рослина дібров;
- шоломниця крейдяна (Scutellaria creticola), Бараниківка, Біловодськ, Деркульська цілина, Новоолександрівський конезавод.
Фауна[ред. | ред. код]
Тваринний світ характерний для відкритих степових регіонів, але не має промислового значення, внаслідок його нечисленності. У районі водяться лосі, козулі, дикі кабани, лисиці, вовки, зайці, куниці. Досить розповсюдженим є бабак європейський, котрий практично зник з лісостепової зони.
Природоохоронні території[ред. | ред. код]
Біловодський район має найбільшу в Луганській області площу природно-заповідного фонду. До його складу входять 1 об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення площею 1 065 га (Ботанічний заказник Юницького) і 10 — місцевого значення загальною площею 22 102,5 га:[3]
- Водяна криниця — гідрологічна пам'ятка природи
- Ясенева захисна лісосмуга — ботанічна пам'ятка природи
- Новолимаревський — загальнозоологічний заказник
- Кононовський — загальнозоологічний заказник
- Стінки Ліскові — ботанічний заказник
- Євсуг-Степове — загальнозоологічний заказник
- Двохсотрічні дуби — ботанічна пам'ятка природи
- Воронець — ботанічна пам'ятка природи
- Свинарська балка — комплексна пам'ятка природи
- Біловодський — регіональний ландшафтний парк
Історія[ред. | ред. код]
На території цього краю перші мешканці з'явилися 300 — 100 тис. років тому. З 3 по 1 тисячоліття до н. е. у цих степах мешкали скотарські племена, в цей час з'являються курганні поховання.
Біловодськ, імовірно, виник у 1686 році. Перші згадування про Біловодськ у документах належать до 1707 року. У 1708 році після придушення Булавінського повстання Біловодськ був спалений. Тільки у 1717 році козаки острозького полку почали нове заселення краю.
У 1765 році Біловодську надали право повітового міста і приписали до Палацової стайневої канцелярії.
У 1765 році Наказом Катерини II заснований Деркульський конезавод.
У 1779 році Біловодськ став повітовим містом Воронізького намісництва.
1781 рік повітовому місту Біловодську був присвоєний герб.
1796 рік Біловодський повіт був скасований, а Біловодськ був залишений заштатним містом кіннозаводського відомства.
У 1818 році — заснований Лимарівський конезавод, у 1822 році — Новоолександрівський конезавод.
У 1850 році окружне правління було переведене у Старобільськ. У 1860 році заштатне місто Біловодськ було перейменовано у слободу.
1918 рік (грудень) — Біловодське селянське повстання проти військ генерала Краснова.
1919 рік — у Біловодську створена комуна «Новая жизнь».
1923 рік — утворений Біловодський район у складі Старобільської округи.
У 1929-30 роки була проведена загальна колективізація селянських господарств.
13 червня 1942 року почалася окупація району німецько-фашистськими військами.
20 січня 1943 року Біловодськ був визволений від окупантів 41-ю гвардійською стрілецькою дивізією (під командуванням полковника Н. І. Іванова) і 12-ю гвардійською танковою бригадою (під командуванням полковника Ф. М. Лихачова).
За роки війни було призвано до лав армії більш ніж 9 тис. жителів району, не повернулися 5283 чоловіка, нагороджено орденами і медалями 1215 воїнів, 7 стали Героями Радянського Союзу.
Після війни почалася відбудова сільського господарства. 418 працівників сільського господарства були нагороджені медаллю «За сумлінну працю в роки Великої Вітчизняної війни».
У колгоспах і радгоспах району зростали виробництво та продаж державі зерна та продукції тваринництва. У 1958 році група передовиків виробництва була нагороджена орденами і медалями СРСР, 3 стали Героями Соціалістичної Праці. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання за успішне виконання плану 1985 року і завдання 11-ї п'ятирічки Біловодський район визнаний переможцем і нагороджений перехідним Червоним Прапором Ради Міністрів СРСР і ЦСПС.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Брусівську сільраду Старобільського району до складу Біловодського району[4].
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 13 сільських рад, які об'єднують 33 населених пункти і підпорядковані Біловодській районній раді. Адміністративний центр — смт Біловодськ[5].
Економіка[ред. | ред. код]
 | Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (вересень 2020) |
У Біловодському районі Луганської області, однієї з 14-и областей, де культивується конярство, сконцентрований основний потенціал області. Нинішні кінні заводи створювалися імператорськими указами в 70-х роках XVIII — на початку XIX сторіччя, і надалі сталі не тільки виробничими структурами, а й осередками культурного життя територій.
Конярство заводів забезпечувало престиж держави на спортивних змаганнях за кордоном, приносило відчутні валютні надходження на міжнародних аукціонах найкращих представників порід коней. Фахівцям і зацікавленим людям добре відомий ваговоз Кокетливий, орловський рисак Капрал, англійський чистокровний жеребець Задорний, жеребець український верхівковий Архітектор. Багато які з їхніх рекордів залишаються недосяжними до сьогодні.
Населення[ред. | ред. код]
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 13 094 | 2685 | 1684 | 3986 | 3264 | 1427 | 48 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 14 490 | 2469 | 1498 | 3822 | 3789 | 2609 | 303 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:
Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[8]
| українська | російська | білоруська | |
|---|---|---|---|
| БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОН | 84,2 | 15,6 | 0,1 |
| смт Біловодськ | 85,7 | 14,1 | 0,1 |
| Бараниківська сільська рада | 91,3 | 8,5 | |
| Брусівська сільська рада | 97,1 | 2,9 | |
| Городищенська сільська рада | 87,3 | 12,6 | 0,1 |
| Данилівська сільська рада | 70,9 | 28,9 | 0,1 |
| Євсузька сільська рада | 91,7 | 7,9 | 0,1 |
| Кононівська сільська рада | 94,3 | 5,6 | |
| Литвинівська сільська рада | 92,0 | 7,8 | 0,1 |
| Нижньобараниківська сільська рада | 92,4 | 7,5 | |
| Новоолександрівська сільська рада | 50,2 | 49,5 | |
| Новолимарівська сільська рада | 80,5 | 19,4 | |
| Плугатарська сільська рада | 90,1 | 8,9 | 0,2 |
| Семикозівська сільська рада | 84,5 | 15,5 | 0,1 |
| Шуліківська сільська рада | 97,0 | 3,0 |
Середньорічна чисельність населення на початок 2002 року становить 27,6 тис. чоловік, з яких 38 % живуть у смт Біловодськ, а інші — у селах району. Кількість дворів — 10206. Діти до 18-ти років становлять 6780 чол. Працездатне населення — 11410 чол., з них зайнято — 5900, пенсіонерів — 8453 чол., безробітних — 1621.
Політика[ред. | ред. код]
25 травня 2014 року відбулися Вибори Президента України. У межах Біловодського району було створено 29 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 27,10 % (проголосували 4 923 із 18 165 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 33,29 % (1 639 виборців); Сергій Тігіпко — 17,71 % (872 виборців), Юлія Тимошенко — 7,66 % (377 виборців), Петро Симоненко — 6,60 % (325 виборців), Михайло Добкін — 6,54 % (322 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 5,67 %.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 15 травня 2020 року № 313/2020-рп «Про призначення К.Колесникової головою Біловодської районної державної адміністрації Луганської області»
- ↑ (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області // О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Біловодського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
- ↑ Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія — ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 квітня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біловодський район |
- Інформаційний портрет Луганського регіону
- Беловодск online [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
