Білоголови

село Білоголови
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Рада	Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040130020058916
Основні дані
Засноване	1785
Населення	765
Територія	1.292 км²
Площа	592.11 км²
Поштовий індекс	47236
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д. / 49.75639° пн. ш. 25.33000° сх. д.Координати: 49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д. / 49.75639° пн. ш. 25.33000° сх. д.
Водойми	р. Лопушанка
Найближча залізнична станція	Зборів
Місцева влада
Адреса ради	47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64
Карта
	Білоголови
	Білоголови
Мапа

Білоголо́ви — село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.

Адміністративний центр колишньої Білоголівської сільської ради, якій підпорядковувалося село Нетерпинці до вересня 2016 року. Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села приєднано хутір Піднетерпинці.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади.^[1]

Розташоване на річці Лопушанка, на півночі району.

Населення — 761 особа (2003).

Історія

Перша писемна згадка — XVII ст.

Під час І світової війни село було майже повністю знищене.

До 1939 діяли товариство «Просвіта», громадська ощадна каса.

30 червня 1941 року село відначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові^[2].

Пам'ятки

Є церква Собору Пресвятої Богородиці (1948; реставрована; кам'яна).

Встановлено:

пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965)
насипана могила січового стрільця С. Чорного (1989)
споруджено пам'ятник УСС (1993; реставровано).
13 липня 2014 року освятили новозбудовану церкву Собор Пресвятої Богородиці, зруйновану під час Другої світової війни (1944)

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білоголовах:

байда (велика скибка, шматок, напр. хліба);
барабій (картопля);
барабоїско (місце, де росла картопля);
бараболє (картопля);
бараболиско (місце, де росла картопля);
барачаниско (місце, де росли буряки);
боз (бузина);
бузьок (лелека);
вальок (солома, перемішана із глиною, яку використовують у будівництві хати);
ватівка (куфайка);
весна (веселка);
вицяпати (подоїти корову);
вогріб (горобина);
вожеред (велика скирта соломи);
воколіт (кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі);
вопілок (обапіл);
воріб (горобина);
вустілка (устілка);
гладушка (глечик);
гора (горище над хатою);
ґандеруба (присінки, коридор, перед входом в хату).
дзьобак (дятел);
дзьобкі (ямки на обличчі після віспи);
довбуш (дятел);
жаборинє (жабуриння);
жвачка (жуйка);
жилавка (кропива);
завора (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх);
засторонок (місце у стодолі, де складають снопи);
камашка (манжет на штанах);
каня (шуліка);
квасок (щавель);
кєтиця (сніпок для покриття даху, зокрема рогів, країв),
кізлина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
крижівниці (поперечний брусок, який з'єднує носи полозів і на який кріплять дишель);
лилик (кажан);
маґільниця (рубель);
макультник (шульга);
марциза (нарцис);
масличка (посудина, у якій збивають масло);
мащина (вапно, яким обмазують дерева);
набаландіти (наговорити нісенітниць);
наморозьні (паралельні полозам, поздовжні бруски ходової частини в санях);
ней (хай, нехай);
пиригін (глибока оранка, на 18-20 см);
півзина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
расний (рясний);
саджа (сажа);
сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно);
сівач (той, хто посіває на Новий рік);
скрут (поворотна подушка передньої частини воза);
стілец (банти між кроквами у формі букви «П»);
тернина (терен);
трачовиня (тирса);
трумло (труна);
фартух (добудова до стодоли із продовженим дахом, зокрема для зберігання соломи, конопель, полови тощо);
фуркало (вид дитячої іграшки).

Відомі люди

Васил Горішний — український радянський господарник, депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликань.
Степан Шагайда (Шагадин). - український актор театру і кіно.

Примітки

↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
↑ Р. Матейко. Акт проголошення Незалежності України // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 32.

Джерела

Кравчик М., Уніят В. Білоголови // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — С. 134. — ISBN 966-528-197-6.

Це незавершена стаття про Тернопільську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[2] Р. Матейко. Акт проголошення Незалежності України // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 32.

[1]

[2]